апі — безперечно; бата — гідно жалю; мадгу-пурйм — у місті Матгура; рйа- путра — син Нанди Махараджі; адгун — тепер; сте — живе; смараті — пам'ятає; са — Він; піт-ґехн — дім Свого батька; саумйа — велика душе (Уддгаво); бандгӯн — Своїх численних друзів; ча — і; ґопн — пастушків; квачіт — подеколи; апі — чи; са — Він; катгм — розмови; на — нас; кікарīм — служниць; ґīте — переповідає; бгуджам — рука; аґуру-су-ґандгам — що пахне аґуру; мӯрдгні — на голову; адгсйат — покладе; кад — коли; ну — можливо.

«Любий Уддгаво, як то прикро, що Крішна живе в Матгурі! Чи згадує Він життя в батьківському домі та Своїх друзів, пастушків? Велика душе! Чи розмовляє Він часом про нас, Своїх служниць? Коли ж Він покладе нам на голову Свою руку, напахчену ароматним аґуру?»