ПОЯСНЕННЯ: Шрі Адвайта Прабгу, втілення Господа Маха- Вішну, — це ачар'я, наставник. Усі Його діяння і всі інші діяння Вішну несуть у собі благо. Кожен, хто зрозуміє, що розваги Господа Вішну дарують все благо, теж одразу ж стає благословенний і несе благо іншим. Господь Вішну — джерело всього добра, тому кожен, хто привабився до відданого служіння Господу Вішну, може робити для людства найбільшу службу. Загублені люди матеріального світу, які відмовляються визнавати чисте віддане служіння за вічне покликання живих істот і за істинну свободу від зумовленого життя, через убогість свого знання відчужують себе од відданого служіння.

У вченні Адвайти Прабгу не йдеться про корисливу діяльність чи безособистісне звільнення. Однак зачаровані матеріальною енерґією люди, які не збагнули, що Адвайта Прабгу невідмінний від Вішну, хотіли називати себе Його послідовниками, далі тримаючись своїх безособистісних уявлень. Те, що Адвайта Прабгу постарався покарати їх, також благо. Господь Вішну та Його діяння на силі дарувати все щастя, і прямо, і непрямо. Тобто і здобути милість Господа Вішну, і отримати від Господа Вішну кару — це одне й те саме, бо всі дії Вішну абсолютні. За деякими джерелами «Манґала» — це друге ім'я Адвайти Прабгу. Як причинове втілення, тобто втілення Господа Вішну, яке приходить з огляду на певну ситуацію, Він становить у матеріальній природі джерело складових елементів. Проте Його в жодному разі не можна вважати за особу матеріального світу. Всі Його дії духовні. Кожен, хто чує про Адвайту Ачар'ю і прославляє Його, заживає слави сам, тому що завдяки цьому звільняється від усіх нещасть та лихої долі. Не слід приписувати формам Вішну ніякої матеріальної скверни і нічого безособистісного. Кожен повинен постаратись збагнути істинну сутність Господа Вішну, бо таке знання приводить до найвищого рівня досконалості.