ПОЯСНЕННЯ: Безособистісне сліпуче сяйво, Брахман, становить зовнішнє середовище, в якому плавають планети духовного неба, Вайкунтги. Поза тим безособистісним Брахманом простягається великий Причиновий океан, що розділяє матеріальне і духовне небеса. Матеріальна природа — це бічний утвір цього Причинового океану.

Каранодакашаї Вішну, що лежить в Причиновому океані, створює всесвіти, просто скидаючи оком на матеріальну природу. Тож особисто Крішні не доводиться мати з матеріальним творінням жодної справи. Це засвідчує і «Бгаґавад-ґіта», вказуючи, що Господь кидає погляд на матеріальну природу і вона породжує численні матеріальні всесвіти. Безпосередньо з матеріальним творінням не стикаються ні Крішна на Ґолоці, ні Нараяна на Вайкунтзі. Вони стоять цілковито осторонь матеріальної енерґії.

Кидати погляд на матеріальне творіння, що починається за межами Причинового океану, — це функція Маха-Санкаршани у формі Каранодакашаї Вішну. Матеріальну природу пов'язує з Богом-Особою тільки Його погляд, і більш нічого. Сказано, що енерґія цього погляду запліднює її. Матеріальна енерґія, майа, навіть ніколи не дотикається Причинового океану, тому що Господь кидає на неї Свій погляд з великої відстані.

Сила Господнього погляду збуджує всю космічну енерґію, і вона одразу приходить у рух. З цього можна зрозуміти, що матерія, з усією її могутністю, сама по собі безсила. Вона починає діяти з милості Господа, і тоді злагоджено проявляється все космічне творіння. Певною мірою це можна пояснити, порівнявши з заплідненням жінки. Матір пасивна, але батько вкладає в неї свою енерґію, і вона зачинає дитину. У своєму лоні вона постачає все потрібне для того, щоб дитина народилась. Так само Господь приводить матеріальну природу в рух, і вона тоді постачає все потрібне для розвитку космосу.

Проявлення матеріальної природи має дві стадії. Аспект, який зветься прадгана, постачає матеріальні складники для розвитку космосу, а прояв, який зветься майа, примушує ці складники, схожі своєю минущістю на морську піну, проявитись. Насправді, першопричина минущих проявів матеріальної природи — це духовний погляд Господа. Бог-Особа — це пряма, або віддалена, причина творіння, а матеріальна природа — непряма, або безпосередня, причина. Вчені-матеріалісти, горді своїми винаходами, які вони вважають за чудесні, не можуть побачити могутність Верховного Бога, яка лежить в основі матерії. Тому своїми фокусами така наука просто стягує людство до безбожництва, відвертаючи суспільство від мети людського життя. Втративши з ока мету життя, матеріалісти домагаються самодостатності і ніяк не збагнуть, що з Божої ласки матеріальна природа вже самодостатня. Отак, обдурюючи широкий загал міфом про поступ цивілізації, вони порушують гармонійну самодостатність матеріальної природи.

Вважати, що все суще обмежується матеріальною природою, і не розуміти первинної причини всього — це невігластво. Господь Чайтан'я з'явився для того, щоб розсіяти цю темряву невігластва, запаливши іскру духовного життя, яке з Його безпричинної милості може осяяти весь світ.

Пояснюючи, як діє під Крішниним впливом майа, автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» наводить приклад із залізним прутом у вогні: хоча прут не вогонь, розжарившись, він обпікає, наче вогонь. Так само, всі дії та наслідки матеріальної природи — це, насправді, діяльність не матеріальної природи, а енерґії Верховного Господа, проявленої через матерію. Електричний струм передається через мідний провідник, але це не означає, що мідь — це струм. Струм виникає на електростанції під наглядом досвідченої живої особи. Аналогічно, за всім хитросплетінням природних законів стоїть велика жива істота, так само особистісна, як інженер за пультом електростанції. Все космічне творіння злагоджено функціонує саме завдяки Його інтелекту.

Ґуни природи, що безпосередньо спричинюють матеріальну діяльність, теж первісно створив Нараяна. Це можна пояснити на простому прикладі. Коли гончар виліплює з глини горщик, гончарне колесо, інструменти і глина — це безпосередні причини появи горщика, але головна причина — гончар. Так само, Нараяна — це головна причина всіх матеріальних творінь, а матеріальна енерґія постачає для них лише складові елементи. Отож без Нараяни всі інші причини самі по собі безсилі, як без гончаря безсилі гончарне колесо та знаряддя. Нехтуючи Богом-Особою, вчені-матеріалісти скидаються на людей, які турбуються про гончарне колесо та його обертання, про гончарські інструменти і сировину, але не знають про існування гончаря. Через це сучасна наука породила нездорову безбожну культуру, яка перебуває в глибокому невігластві щодо найвищої мети. Науковий проґрес треба скерувати на досягнення високої мети. Ця висока мета — Бог-Особа. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що по багатьох, багатьох життях пошуку люди великої мудрості, які найважливішим вважають розумовий досвід, можуть збагнути Бога-Особу, причину всіх причин. Коли людина досконало пізнає Господа, вона віддається Йому і стає махатмою.