ПОЯСНЕННЯ: Це вірш із «Брахма-самхіти» (5.29). Цей опис обителі Крішни дає нам точні відомості про це трансцендентне місце, що відзначається не лише вічним, сповненим блаженства та знання життям, але й багатою рослинністю, безміром молока, величезною кількістю самоцвітів, прекрасних осель та садів, що за ними доглядають чарівні дівчата, кожна з яких — богиня щастя. Крішналока — це найвища планета духовного світу, під якою існує безліч сфер Вайкунтг, опис яких наведено в «Шрімад-Бгаґаватам». Коли Господь Брахма став на шлях самоусвідомлення, з милості Нараяни він отримав трансцендентний зір, яким зміг побачити сфери Вайкунтги. Згодом, з ласки Крішни, Брахминим очам відкрилась Крішналока. Цей трансцендентний зір скидається на телебачення, що дає змогу технічними засобами отримувати модульовані хвилі навіть з Місяця, тільки цей зір розвивають аскезою і медитативним самозаглибленням.

«Шрімад-Бгаґаватам» (Друга пісня) проголошує, що Вайкунтгалока вільна від впливу матеріальних ґун природи, тобто якостей добра, страсті й невігластва. У матеріальному світі найвищу якість представляє добро, яке проявляється в правдивості, психічній врівноваженості, чистоті, владі над чуттями, простоті, знанні важливих істин, вірі в Бога, науковому розумінні і т.ін. Однак ці всі якості повні вад і змішані зі страстю. Натомість усі якості на Вайкунтзі являють собою внутрішню енерґію Бога, і тому вони цілковито духовні й трансцендентні, вільні від найменшого сліду матеріальної скверни. Жодній матеріальній планеті, навіть Сат'ялоці, не зрівнятися з духовними планетами, що на них нема й сліду п'яти якостей, притаманних матеріальному світові: невігластва, страждання, егоїзму, гніву та заздрості.

У матеріальному світі все створене. Все, з чим ми стикаємось і про що можемо подумати, навіть самі наші тіло та розум, колись були створені. Це творення почалося з народженням Брахми, і творче начало якістю страсті пронизує весь матеріальний всесвіт. А що планети Вайкунтги відзначаються свободою від страсті, там ніщо не є створене. Усе там існує вічно. А що там немає і ґуни невігластва, то й не може бути мови, щоб там щось зникало чи руйнувалось. У матеріальному світі людина може намагатись досягти в усьому постійності, розвиваючи згадані вище якості добра, але добро в цьому світі змішане зі страстю та невіглаством, і тому ніщо тут не може бути постійним, попри всі добрі плани найліпших учених голів. Отож у матеріальному світі ми не знаємо, що таке вічність, блаженство і повнота знання. Але в духовному світі, що цілковито вільний від якостей ґун, все вічне, свідоме і сповнене блаженства. Там усе може говорити, все може пересуватись, все може чути, все може бачити, живучи найблагословеннішим вічним життям. За таких обставин там, природно, відсутній вплив простору і часу, проявленого як минуле, теперішнє й майбутнє. У духовному небі немає змін, тому що над ним час не владний. Отже, майа, сукупна зовнішня енерґія, що забирає пам'ять про наші стосунки з Богом і робить нас дедалі матеріалістичнішими, також не владна там.

Як духовні іскорки променів трансцендентного тіла Господа, ми всі нерозривно з Ним пов'язані й рівні Йому за якостями. Матеріальна енерґія покриває духовну душу, але живі істоти на Вайкунтгалоці, де цих матеріальних покровів немає, ніколи не забувають про те, хто вони такі. Вони вічно свідомі своїх стосунків з Богом у природному становищі трансцендентного любовного служіння Господеві. Вони повсякчасно занурені в трансцендентне служіння Господеві, а з цього природно випливає, що їхні чуття також трансцендентні, адже Господеві неможливо служити матеріальними чуттями. Жителі Вайкунтгалоки не мають матеріальних чуттів, що їх використовують для підкорення матеріальної природи.

Люди обмеженого розуміння висувають думку, що середовище без матеріальних якостей мусить бути якоюсь безформною порожнечею. Насправді духовний світ повен якостей, але вони відмінні від матеріальних, тому що там усе вічне, безмежне і чисте. Там усе просотує самосвітне сяйво, тож там не потрібно сонця, місяця, вогню, електрики і т.ін. Той, хто досягнув тієї обителі, вже не повертається до матеріального світу в матеріальному тілі. На планетах Вайкунтги немає розмежування на безбожників та вірних, тому що всі, хто оселяється там, звільнюються від матеріальних якостей, отож як сури, так і асури робляться однаково слухняними люблячими слугами Господа.

Жителі Вайкунтги мають світлосяйні темні тіла, куди чарівніші й привабливіші за безрадісну білизну й чорноту тіл у матеріальному світі. Їхні тіла духовні, і тому не мають рівних у матеріальному світі. Краса осяяної блискавкою хмари дає лише слабке уявлення про їхню красу. Зазвичай жителі Вайкунтги вбираються у жовтий одяг. Їхні тіла дуже ніжні і гарної будови, а очі схожі на лотосові пелюстки. Як і Господь Вішну, жителі Вайкунтги мають по чотири руки, в яких красуються мушля, диск, булава та лотос. У них гарні, широкі груди, вкриті намистами з променистого, подібного до діаманта, металу, оздобленого коштовними самоцвітами, небаченими в матеріальному світі. Жителі Вайкунтги завжди осяйні і сповнені сили. Дехто з них має тіло кольору рожевого коралу, дехто — мов хризоберил, а дехто — мов лотос, і кожен має сережки з самоцвітами. Їхні голови заквітчані барвистими вінками.

На Вайкунтгах є літаки, але вони не здіймають гуркоту. Матеріальними літаками літати небезпечно: вони можуть будь-коли впасти й розбитися, бо матерія з усякого погляду недосконала. Однак у духовному світі літаки теж духовні, і вони розливають навколо сліпуче духовне сяйво. Ці літаки не возять бізнесменів, політиків чи членів планувальних комісій, не возять вони й вантажів чи поштових мішків, тому що нічого такого там не буває. Ці літаки призначені суто для розважальних подорожей, і в них літають жителі Вайкунтги зі своїми казкової вроди небесними дружинами. Отож ці літаки з численними жителями та жительками Вайкунтги додають краси духовному небу. Нам навіть не уявити краси цих жителів, яку можна порівняти хіба до краси захмареного неба, помережаного срібними нитками блискавок. Духовне небо Вайкунтгалоки такою красою пишається завжди.

Вайкунтгалоки завжди вщерть наповнені довершеним багатством внутрішньої енерґії Верховного Бога. Лотосовим стопам Бога-Особи там з дедалі палкішою любов'ю служать богині щастя. Ці богині щастя зі своїми подружками створюють постійний святковий настрій трансцендентних веселощів. Ні на мить не вгаваючи, вони завше оспівують славу Господа.

У духовному світі безліч планет Вайкунтг, і порівняно з матеріальними планетами матеріального неба їх утричі більше. Отож усі політичні реформи нещасного заклопотаного матеріаліста обмежуються найнезначнішим куточком Божого творіння. Уже й не кажучи за цю планету, Землю, весь усесвіт з незліченними планетами усіх його галактик схожий на одне- єдине гірчичне зернятко в лантусі гірчиці. Але нещасний матеріаліст розробляє плани, як йому влаштуватись тут найвигідніше, і тим самим марнує свою цінну людську енерґію на те, що приречене на гірку поразку. Замість гайнувати час на спекуляцію та бізнес, людині ліпше було б прагнути простого життя і піднесеного духовного мислення. Так вона уникнула б нескінченних клопотів матеріалістичного життя.

Навіть якщо вже матеріаліст прагне насолоджуватись досконалими матеріальними вигодами, він може дістатись планет, на яких є можливість зажити набагато більших матеріальних втіх, ніж на Землі. Найліпше з усього — це підготуватись так, щоб, покинувши тіло, повернутись до духовного неба. Однак якщо людина постановила собі насолоджуватись матеріальними речами, вона може, вдавшись до йоґічної сили, піднятись на інші планети в матеріальному небі. Iграшкові ракети космонавтів — це, щонайбільше, дитячі забави, що не допоможуть дістатися цих вищих планет. Система аштанґа- йоґи — це матеріальне мистецтво керувати життєвим повітрям, піднімаючи його з живота до пупа, від пупа до серця, від серця до ключиці, звідти до очей, звідти до маківки, а звідти на будь-яку планету за своїм бажанням. Вчені-матеріалісти вираховують швидкість, з якою можна пересуватись за допомогою повітря чи світла, але вони нічого не знають про швидкість, з якою можна пересуватись за допомогою розуму та інтелекту. Якоюсь невеликою мірою ми знайомі з швидкістю розуму, який ми на силі в одну мить перенести кудись за сотні тисяч кілометрів. А інтелект ще тонший за розум. Душа ще тонша за інтелект, вона, на противагу розуму та інтелекту, не матеріальна, а духовна, тобто антиматеріальна. Душа в сотні тисяч разів тонша і могутніша за інтелект. Отож можемо собі уявити швидкість, з якою душа пересувається з планети на планету. Немає потреби зайвий раз доводити, що душа подорожує власною силою, без допомоги жодних матеріальних засобів пересування.

Під впливом тваринної цивілізації, яка вчить їсти, спати, боятись і втішати чуття, сучасна людина забула, наскільки могутня в неї душа. Як ми вже говорили, душа — це духовна іскра, у багато, багато разів осяйніша й могутніша за Сонце, Місяць чи електричний струм. Якщо людина не усвідомлює, що насправді вона душа, все її людське життя спливає намарне. Господь Чайтан'я прийшов з Господом Ніт'янандою, щоб врятувати людей від такої заблукалої цивілізації.

«Шрімад-Бгаґаватам» також описує здатність йоґів діставатись до будь-яких планет всесвіту. Коли життєва сила піднімається до мозочку, виникає велика небезпека, що вона вибурхне через очі, ніс, вуха абощо, тобто через місця, які відносять до сьомого кола життєвої сили. Але йоґи вміють, повністю затримуючи обіг повітря, перекривати ці отвори. Після того вони врівноважують і зосереджують життєву силу між бровами. Досягнувши цього стану, йоґ спрямовує свою думку на планету, до якої прагне дістатись після виходу з тіла. Тепер він може вирішувати, куди йому йти — до обителі Крішни, на трансцендентні Вайкунтги, звідки він уже не муситиме опускатись до матеріального світу, чи на вищі планети матеріального всесвіту. Досконалий йоґ вільний у своєму виборі.

Для досконалого йоґа, який навчився свідомо покидати своє тіло, перейти з однієї планети до іншої не важче, ніж звичайній людині прогулятись до продуктової крамниці. Як уже сказано, матеріальне тіло — це лише покриття духовної душі. Розум та інтелект — наче білизна, а грубе тіло, що складається із землі, води, повітря й такого іншого — це верхній одяг душі. Кожна піднесена душа, яка за допомогою йоґи усвідомила себе і розуміє зв'язок матерії з духом, може, коли захоче, без ускладнень скинути з себе це грубе вбрання. З Божої ласки ми вільні в своєму виборі. Ми маємо змогу жити і в духовному небі, і в матеріальному, на будь-якій планеті, яку оберемо, — Господь дуже добрий до нас. Однак, неправильно використавши цю свободу вибору, істота падає в матеріальний світ і зазнає троїстих страждань зумовленого життя. Матеріальне животіння, що його самохіть обрала для себе духовна душа, прекрасно відобразив Мільтон у «Втраченому раї». Однак душа на силі, якщо схоче, знову віднайти свій рай і повернутись додому, до Бога.

У вирішальну мить смерті людина може зосередити життєву силу у міжбрів'ї і вирішити, куди їй іти. Якщо їй огидло залишатись зв'язаною в матеріальному світі, вона спроможна менш як за секунду дістатись трансцендентної обителі Вайкунтги, поставши там у духовному тілі, придатному для життя в духовній атмосфері. Їй досить забажати покинути матеріальний світ як у його тонкій, так і в грубій формах, тоді підняти життєву силу до тімені і вийти з тіла через отвір у черепі, який називають брахма-рандгра. Для досконалого йоґа це не важко.

Звісно, людина наділена свободою волі, і якщо вона не прагне звільнитись від матеріального світу, вона може насолодитись життям брахма-пада (обійняти посаду Брахми), або відвідати Сіддгалоку, планети матеріально досконалих істот, здатних панувати над ґравітацією, простором, часом тощо. Для того щоб потрапити на ці вищі планети матеріального всесвіту, немає потреби залишати тонку матерію — розум та інтелект, досить скинути грубшу матерію — матеріальне тіло.

Кожна планета має свою особливу атмосферу, і якщо хтось бажає відвідати ту чи іншу планету матеріального всесвіту, він мусить пристосувати своє матеріальне тіло до кліматичних умов цієї планети. Наприклад, якщо людина бажає переїхати з Iндії до Європи, де клімат інакший, їй слід подбати про інакший одяг. Подібно до цього, щоб досягти трансцендентних планет Вайкунтги, треба отримати зовсім інакше тіло. Але якщо хтось бажає піти на вищі матеріальні планети, він може залишити собі тонкий одяг: розум, інтелект та оманне его, — але мусить покинути своє грубе вбрання — тіло з землі, води, вогню і такого іншого.

Вирушаючи на трансцендентні планети, треба змінити як грубе, так і тонке тіло, бо досягти духовного неба можна тільки в цілковито духовному тілі. Це «перевдягання» відбудеться саме собою під час смерті, якщо ми того забажаємо.

«Бгаґавад-ґіта» підтверджує, що істота отримує наступне матеріальне тіло відповідно до своїх бажань під час виходу з тіла. Бажання, яке живе у її розумі, переносить її до відповідного середовища, як оце вітер переносить запахи. На жаль, тих, хто не практикує йоґи, грубих матеріалістів, що все життя намагаються задовольняти чуття, цілковито приголомшує розлад тілесних та розумових функцій під час смерті. Ці слуги грубих чуттів, обтяжені «важливими» задумами, бажаннями та зв'язками, які їх хвилювали за життя, прагнуть речей, що розходяться з їхніми інтересами, і тому безглуздо народжуються в нових тілах, які тільки помножують їхні матеріальні страждання.

Отже, вкрай потрібно виховувати розум та інтелект, щоб під час смерті можна було свідомо забажати гідного тіла на цій чи на якійсь іншій матеріальній, або й на трансцендентній планеті. Цивілізація, яка не дбає про поступ безсмертної душі, просто створює умови для тваринного життя в невігластві.

Велике безглуздя думати, що всі душі, залишивши тіло, потрапляють до одного місця. Після смерті душа потрапляє або туди, куди бажала потрапити вмираючи, або туди, куди її змушують піти з огляду на її вчинки в прожитому житті. Різниця між матеріалістом і йоґом полягає в тому, що матеріаліст неспроможний визначити собі наступного тіла, тимчасом як йоґ здатний свідомо обрати собі підхоже тіло, в якому можна насолоджуватись на вищих планетах. Протягом життя грубий матеріаліст, що тільки й думає, як потішити чуття, цілий день заробляє на прожиток своїй сім'ї, а вночі або марнує енерґію на статеву втіху, або лягає спати, обмірковуючи все зроблене за день. Так і триває одноманітне життя матеріаліста. Хоча звуться матеріалісти по-різному: бізнесмени, адвокати, політики, професори, судді, вантажники, злодюжки, робітники і т.д., — всі вони одне що їдять, сплять, бояться та задовольняють чуття, більше нічого. Так вони гайнують цінне життя на гонитву за розкішшю і нехтують нагодою, пізнавши дух, досягти досконалості.

Однак йоґи намагаються зробити своє життя досконалим, і тому «Бгаґавад-ґіта» радить кожному стати йоґом. Йоґа — це метод, що дає змогу зв'язати душу з Господом у служінні Йому. Щоб практикувати цю йоґу, немає потреби змінювати своє суспільне становище, але що конче потрібно — це прийняти керівництво наставника. Як уже описано, йоґ здатний без жодних механічних засобів подорожувати де завгодно. Це вдається йому через те, що він вміє зливати розум та інтелект із життєвим повітрям, що циркулює в тілі, і оволодів мистецтвом керувати диханням. Завдяки цьому він вміє змішувати це життєве повітря з потоками повітря, що кружляють всесвітом, поза його тілом. Користаючись потоками цього всесвітнього повітря, йоґ може дістатися будь-якої планети, де він отримує придатне для життя в атмосфері даної планети тіло. Цей процес можна пояснити на прикладі трансляції радіопередач. Звукові хвилі, вийшовши з радіопередавача якоїсь певної станції, можуть за якісь долі секунди досягти другого кінця землі. Але звукова вібрація виникає в небі-ефірі, тоді як розум тонший за небо-ефір, як уже пояснено, а інтелект тонший за розум. Дух ще тонший за інтелект і має природу, цілковито відмінну від матерії. Тому нам важко навіть уявити швидкість, з якою духовна душа може пересуватись у всесвітньому просторі.

Щоб досягнути влади над тонкими стихіями, як оце розум, інтелект та дух, потрібне відповідне виховання, відповідний спосіб життя і відповідне спілкування. Це виховання складають щирі молитви, віддане служіння, досягнення містичної досконалості і повна зануреність у діяльність душі та Наддуші. Грубому матеріалістові, хоч би він був філософ-емпірик, вчений, психолог чи хто завгодно, несила досягти в цьому успіху сліпими зусиллями та велемовністю.

Матеріалісти, які здійснюють яґ'ї, великі жертвопринесення, порівняно ліпші за грубших матеріалістів, які не знають нічого вищого за лабораторії та пробірки. Проґресивні матеріалісти, що приносять жертви, можуть досягти вогненної планети Вайшванара, схожої на Сонце. На цій планеті, що розміщена на шляху до Брахмалоки, найвищої планети всесвіту, такий проґресивний матеріаліст має змогу звільнитись від залишків гріховної скверни. Очистившись, такий матеріаліст може піднятись до орбіти Полярної зірки (Дгрувалоки). Всередині її орбіти, що зветься Шішумара-чакра, розміщені Адіт'я-локи і планета Вайкунтга цього всесвіту.

Очистившись, матеріаліст, який приніс багато жертв, пройшов суворі аскези і роздав у милостиню більшу частину своїх статків, може досягти таких планет, як Дгрувалока. Якщо він стане там ще праведнішим, він може піднятись вище і, пройшовши пуповиною всесвіту, досягти планети Махарлока, де живуть такі мудреці, як Бгріґу Муні. На Махарлоці можна пережити навіть часткове знищення всесвіту. Воно починається, коли Анантадева, що лежить в найнижчій частині всесвіту, створює велетенський вогонь. Жар його полум'я сягає навіть Махарлоки, і тоді її жителі перебираються на Брахмалоку. Брахмалока існує протягом двох парардг.

Жителі Брахмалоки літають літаками, кількість яких не влягає підрахункам і механізм дії яких спирається не на янтри (машинну техніку), а на мантри (психічну силу). Жителі Брахмалоки мають розум та інтелект, і тому відчувають щастя й смуток, але там нікого не турбує старість, смерть, страх чи горе. Однак вони співчувають стражданням живих істот, що горять у вогні всесвітньої заглади. Жителі Брахмалоки не мають грубих матеріальних тіл, які треба залишати під час смерті, — вони трансформують свої тонкі тіла в духовні і входять у духовне небо. Жителі Брахмалоки можуть досягти досконалості трьома способами. Праведники, що досягли Брахмалоки завдяки добродійності, стають після відродження Брахми правителями всіляких планет; ті, хто поклонявся Ґарбгодакашаї Вішну, звільнюються разом із Брахмою; а чисті віддані Бога-Особи одразу ж протинають всесвітню оболонку і входять у духовне небо.

Незліченні всесвіти скупчені в пінні згустки, тому лише деякі з них омиває вода Причинового океану. Збуджена поглядом Каранодакашаї Вішну, матеріальна природа породжує стихії елементів, яких загалом вісім і які розвиваються з тоншого до грубшого. Частина матерії розвивається в его, частина его розвивається в небо, його частина — в повітря, його частина — у вогонь, його частина — у воду, а її частина — у землю. Так створюється об'єм усесвіту, діаметр якого понад шість мільйонів кілометрів. Йоґ, який бажає крок за кроком прийти до звільнення, повинен прорватись крізь усі всесвітні оболонки, включно з оболонками тонкої матерії у формі трьох якісних станів. Той, кому це вдалося, уже ніколи не мусить повертатись до цього смертного світу.

Як вказує Шукадева Ґосвамі, наведений опис матеріального та духовного небес не є ні уявний, ні утопічний. Ведичні гімни викладають дійсні факти, і ці гімни Господь Всудева відкрив Господу Брахмі, коли той Його задовольнив. Досконалості у своєму житті може досягти лише той, хто отримав чітке розуміння Вайкунтги і Верховного Бога. Треба завжди думати про Верховного Бога-Особу і розповідати про Нього, адже це радить і «Бгаґавад-ґіта», і «Бгаґавата Пурана» — два достовірні коментарі до Вед. Господь Чайтан'я зробив ці всі теми зрозумілішими й доступнішими для занепалих людей цієї епохи. Отож «Шрі Чайтан'я-чарітамріта» розкриває їх, щоб усі зацікавлені могли без труднощів у них розібратись.