ПОЯСНЕННЯ: З милості Господа всі Його дгами і Він Сам можуть проявлятись одночасно в різних місцях, не втрачаючи своєї відначальної могутності. Бачити ці дгами в їхньому первісному вигляді може тільки той, хто вже розвинув цілковиту прив'язаність і любов до Верховного Бога.

Шріла Нароттама даса Тгакура, великий ачар'я у послідовності вчителів від Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, задля нашого добра вказав, що досконало бачити дгами людина зможе тільки тоді, коли цілковито відмовиться від наміру панувати над матеріальною природою. Чим більше людина відмовляється від ницих непотрібних бажань насолоджуватись матерією, тим більше розвивається її духовне бачення. Недужий, який захворів через якусь шкідливу звичку, повинен бути готовий, слухаючись рекомендацій лікаря, відмовитись від того, що спричинило хворобу. Якщо пацієнт далі віддається шкідливій звичці, він не повинен сподіватись, що лікар його вилікує. Однак сучасна матеріалістична цивілізація підтримує хворобливу атмосферу. Жива істота являє собою духовну іскру, так само духовну, як і Господь. Єдина різниця між ними полягає в тому, що Господь великий, а жива істота мала. Якісно вони однакові, але кількісно відмінні. Отже, за своєю природою жива істота духовна, і тому може бути щаслива тільки в духовному небі, яке заповнюють незліченні духовні сфери, Вайкунтги. Тож духовна істота, зумовлена матеріальним тілом, повинна старатись одужати, а не нарощувати те, що спричинило хворобу.

Невігласи, що з головою поринули в свої матеріальні надбання, безглуздо пишаються своїм становищем вождів і нехтують духовним призначенням людини. Хоча ці оманені вожді розробляють багатолітні плани, вони не здужають зробити щасливим людство, яке матеріальна природа зв'язала умовами троїстих нещасть. Законів природи не подолати жодними зусиллями. Врешті-решт таки доведеться скоритись смерті, найвищому законові природи. Смерть, народження, старість та недуги — це симптоми хвороби живої істоти. Тому найвища мета, яку повинна ставити собі людина, — це звільнитися від цих нещасть і повернутись додому, до Бога.