ПОЯСНЕННЯ: За філософією санкг'ї матеріальний космос складається із двадцяти чотирьох елементів: п'яти грубих матеріальних елементів, трьох тонких, п'яти пізнавальних чуттів, п'яти діяльних чуттів, п'яти об'єктів чуттєвого задоволення та махат-таттви (сукупної матеріальної енерґії). Філософи-емпірики, нездатні сягнути далі за ці елементи, теоретизують, що поза ними немає нічого, крім ав'якти, неописанного. Але світ поза двадцятьма чотирма елементами не є неописанний, адже «Бгаґавад-ґіта» його описує як вічний (санатана). Поза проявленим і непроявленим буттям матеріальної природи (в'яктав'якта) існує природа санатана, яку іменують паравйома, духовне небо. Та природа за своїми якостями духовна, і тому в ній немає якісних відмінностей: там усе духовне, усе добре і все являє собою духовну форму Самого Шрі Крішни. Це духовне небо — прояв внутрішньої енерґії Шрі Крішни; воно відмінне від матеріального неба, яке проявляє зовнішня енерґія Шрі Крішни.

У духовному світі, який сповнюють планети Вайкунтги, все пронизує Брахман, складений з безособистісних світлосяйних променів Шрі Крішни. Щоб скласти собі якесь уявлення про духовне небо, можна порівняти його з матеріальним небом: сонячне проміння в матеріальному небі можна порівняти до брахмаджйоті, світлосяйних променів Бога-Особи. У брахмаджйоті плавають незліченні планети Вайкунтги, духовні і тому самосяйні. Їхнє сяйво набагато перевершує сяйво Сонця. На всіх планетах Вайкунтги панує Бог-Особа Шрі Крішна, Його незліченні довершені частки або частки Його довершених часток. У найвищій частині духовного неба розміщена планета Крішналока, що має три області: Дварака, Матгура та Ґолока, або Ґокула.

Для грубого матеріаліста царство Бога, Вайкунтга, — це, безперечно, диво. Але для невігласа диво все, тому що йому бракує знання. Царство Бога — не міф. Навіть матеріальні планети, мільйони й мільярди яких плаває в нас над головами, для невігласа є нерозгадане диво. Нині вчені-матеріалісти намагаються розкрити цю загадку, і, можливо, прийде такий день, коли люди Землі зможуть мандрувати космосом і на власні очі бачити розмаїття мільйонів цих планет. На кожній з планет панує таке саме розмаїття, яке ми бачимо на нашій планеті.

Земля — крихітна часточка світобудови. Але невігласи, пишаючись оманливим науковим проґресом, напружують усі свої сили в гонитві за матеріальним збагаченням на цій планеті. Вони не знають багатих матеріальних можливостей, доступних на інших планетах. За даними сучасної астрономії на Місяці сила тяжіння відмінна від земної. Тож потрапивши на Місяць, можна буде піднімати величезні вантажі й плигати на величезну відстань. А в «Рамаяні» описано, як Хануман піднімав не просто вантажі, а цілі гори, і переплигнув через океан. Сучасні астрономи підтверджують, що це справді можливо.

Хвороба сучасної освіченої людини полягає в тому, що вона не йме віри жодному слову явлених писань. Невірні безбожники не можуть поглибити свого розуміння духу, тому що не розуміють духовної енерґії. Невеликий плід баньяна містить сотні насінин, кожна з яких заховує силу породити ще один баньян, здатний принести ще мільйони таких плодів. Цей закон природи діє просто перед нашими очима, але як це можливо, для нас незбагненно. Це лише незначний приклад діяльності енерґії Верховного Бога, а є дуже багато таких явищ, яких не до снаги пояснити жодному вченому.

Насправді, незбагненне все, адже істина відкривається тільки гідному її. Хоча існує безліч різних особистостей, від Брахми до крихітної мурахи, і хоча всі вони живі істоти, в кожного свій об'єм знання. Отож треба взяти знання з належного джерела. Насправді, єдине джерело, з якого ми можемо отримати знання, — це Веди. Чотири Веди, їхні додатки Пурани, «Махабгарата», «Рамаяна» та пов'язана з ними література (смріті) — це достовірні джерела знання. Якщо ми взагалі маємо намір здобути знання, ми повинні без вагань черпати його з цих джерел.

Спочатку знання з явлених писань може здаватись неймовірним через наше нелогічне бажання в усьому перепевнитись за допомогою свого крихітного мозку. Але спекулятивний шлях пізнання в усьому недосконалий. Досконале знання, відкрите в явлених писаннях, засвідчують у своїх об'ємних коментарях великі ачар'ї. Жоден з них не піддавав сумніву шастри. Той, хто не вірить у шастри, — безбожник, а з безбожником радитись не слід, хоч який він видатний. Щоб набути істинного знання, слід звернутись до того, хто непохитно вірить у шастри в усьому їхньому розмаїтті. Спочатку таке знання може видаватись незбагненним, але коли його викладає справжній авторитет, смисл його відкривається і всі сумніви зникають.