ПОЯСНЕННЯ: Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.33.36). Верховний Бог-Особа поширюється в незліченні трансцендентні форми, що вічно існують у духовному світі. Матеріальний світ — лише спотворений відбиток духовного, в якому всі явища вільні від будь-якої скверни. Усе там існує в своєму первісному стані, поза владою часу. Час безсилий вичерпати чи якось затьмарити багатства духовного світу. Численні прояви Верховного Бога-Особи приймають там поклоніння різних живих істот, що перебувають у своєму природному духовному становищі. Все буття в духовному світі складене з бездомісного добра. Добро, яке можна бачити в матеріальному світі, забруднене ґунами страсті й невігластва.

Твердження про те, що людська форма життя дає найліпші можливості для відданого служіння, заслуговує серйозної уваги. Адже тільки ця форма дає живій істоті нагоду відродити вічні стосунки з Верховним Богом-Особою. З усіх видів життя в круговороті матеріального світу людську форму життя вважають за найвищу. Скориставшись із цієї найвищої матеріальної форми, можна повернути собі становище відданого слуги Господа.

Верховний Бог-Особа втілюється в усіх видах життя, хоча це й незбагненно для людського мозку. Залежно від розумових здібностей, якими наділені різні тіла живих істот, Господь проявляє різні ігри. Людське суспільство отримує від Верховного Господа найбільшу милість тоді, коли Він з'являється в людській подобі. Саме тоді люди отримують нагоду виконувати різні форми вічного служіння Господеві.

Якщо живу істоту природно вабить до описів якоїсь одної гри Верховного Бога, це вказує на її відначальне становище. Є п'ять основних типів стосунків із Крішною: шаноба, служіння, дружба, батьківська любов та кохання. Найглибшим смаком відданий може насолоджуватись в стосунках кохання, збагачених великим розмаїттям почуттів. Це найвища досконалість стосунків з Господом.

Господь втілюється в різних формах — як риба, черепаха, вепр, Парашурама, Господь Рама, Будда та інші — для того, щоб живити різні смаки живих істот на різних щаблях розвитку. Любов закоханих, що зветься паракія-раса, — це незрівнянна досконалість любовних стосунків між Господом Крішною та Його відданими.

Певний розряд так званих відданих, сахаджії, намагаються імітувати розваги Господа, дарма що нічого не розуміють у коханні поширень Господньої енерґії насолоди. Таке поверхове наслідування може завдати величезної шкоди розвитку духовних стосунків з Господом. Плотські любощі годі рівняти до духовного кохання, що має природу незабрудненого добра. Діючи як сахаджія, людина просто ще глибше занурює чуття й розум у матеріальну скверну. У Крішниних розвагах проявляється вічне служіння Адгокшаджі, Верховному Господеві, недосяжному й незбагненному для матеріальних чуттів. Матеріалістичні зумовлені душі не розуміють трансцендентних любовних взаємин, зате їм до вподоби потурати своїм чуттям під маскою відданого служіння. Безвідповідальні особи, які вважають ігри Радги та Крішни за звичайні плотські стосунки, ніколи не зможуть збагнути діянь Верховного Господа. Танець раса влаштовує внутрішня енерґія Крішни, йоґамайа, і прив'язаним до матерії не зрозуміти його. Розбещені сахаджії, намагаючись облити брудом трансцендентне, викривляють значення слів тат-паратвена нірмалам і тат-паро бгавет. Перекручуючи смисл виразу тді крī, вони хочуть виправдати свою розпусту діяннями Господа Крішни. Але треба зрозуміти справжній смисл цих слів, визнавши мудрість істинних ґосвамі. Шріла Нароттама даса Тгакура у своїх молитвах до Ґосвамі так пояснив причину нерозуміння таких духовних стосунків:

«Коли я палатиму бажанням зрозуміти твори Ґосвамі, тоді я зможу усвідомити трансцендентні любовні стосунки Радги й Крішни». Iншими словами, не пройшовши науку в учнівській послідовності Ґосвамі, зрозуміти Радгу й Крішну не вдасться. Зумовлені душі почувають глибоку нехіть до пізнання духовної природи Господа, і якщо вони силкуватимуться проникнути в трансцендентну сутність розваг Господа, далі живучи життям матеріалістів, їм не уникнути грубої помилки сахаджій.