апарікаліта-пӯрва ка чаматкра-крī

спгураті мама ґарīйн еша мдгурйа-пӯра

айам ахам апі ханта прекшйа йа лубдга-чет

сарабгасам упабгокту кмайе рдгікева

апарікаліта — незвідана; пӯрва — раніше; ка — хто; чаматкра-крī — дивовижна; спгураті — проявляється; мама — Мої; ґарīйн — більша; еша — ця; мдгурйа-пӯра — повнота солодкої чарівності; айам — це; ахам — Я; апі — навіть; ханта — горе Мені; прекшйа — бачачи; йам — який; лубдга-чет — Мій розум збентежений; са-рабгасам — рвучись; упабгоктум — насолодитись; кмайе — прагну; рдгік іва — як Шріматі Радгарані.


Текст

«Хто може явити чарівність, солодшу за Мою, незвідану раніше й для всіх дивовижну? Ой леле, навіть Мій розум бентежиться, побачивши таку вроду, і навіть Я жадаю насолоджуватись нею, як насолоджується Шріматі Радгарані».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Це вірш із «Лаліта-мадгави» (8.34) Шріли Рупи Ґосвамі. Його промовив Господь Крішна, коли побачив красу Свого відображення у викладеному самоцвітами фонтані в Двараці.