ПОЯСНЕННЯ: Слово пшаа в цьому вірші дуже важливе. Того, хто ставить Бога-Особу на один рівень з півбогами, називають пашанда. Пашанди намагаються стягнути Верховного Господа на земний рівень. Iноді вони вигадують собі Бога або визнають за Бога звичайну людину й проголошують її рівною Верховному Богові-Особі. Їм настільки бракує розуму, що вони проголошують наступним втіленням Господа Чайтан'ї чи Крішни людину, чиї дії повністю розходяться з діяльністю істинного втілення. Вони просто дурять несвідомий загал. Людина розумна, яка шукає ознаки Верховного Бога-Особи в ведичних текстах, не зловиться на гачок пашанд.

Пашанди, атеїсти, неспроможні збагнути ні розваг Верховного Господа, ні трансцендентного любовного служіння Йому. Вони гадають, що віддане служіння не ліпше за звичайну корисливу діяльність (карму). Проте, як засвідчує «Бгаґавад-ґіта» (4.8), Верховний Бог-Особа та Його віддані, рятуючи праведних і караючи лиходіїв (парітрйа сдгӯн вінйа ча душктм), завжди упокорюють цих негідників-атеїстів. Лиходії завше намагаються довести, що Верховного Бога-Особи немає, і ставлять перепони на шляху відданого служіння. Але Господь посилає Своїх істинних представників або приходить Сам і кладе край цьому неподобству.