ПОЯСНЕННЯ: Шрі Нароттама даса Тгакура співав, що прийняти притулок лотосових стіп Господа Чайтан'ї найдостойніший той, хто найбільш пропащий, бо Господь Чайтан'я Махапрабгу прийшов врятувати саме пропащі душі. За цієї епохи вчених дуже мало. Майже всі нині — пропащі м'ясоїди, пияки, гультяї та любителі азартних ігор. Таких людей аж ніяк не випадає вважати за вчених осіб, навіть якщо вони вдають із себе дуже освічених. Своїм поверховим зором так звані вчені бачать, що Чайтан'я Махапрабгу спілкується з пропащими душами, і тому гадають, що Він потрібний людям нижчого класу, а вони Його не потребують. Через те ці «вчені» не приєднуються до руху свідомості Крішни. Отже, пишатись своєю гаданою освіченістю — це перешкода, що не дає звернутись до руху свідомості Крішни. Але тут описано особливий випадок, бо хоча переможець серед поетів був видатним ученим, Господь пролив милість і на нього, зглянувшись на його смирення.