апатйа — дітей; вірахе — в розлуці; мірера — Джаґаннатги Мішри; дукгī — нещасливий; хаіла — став; мана — розум; путра — син; лґі' — задля; рдгіла — поклонявся; вішура — Господа Вішну; чараа — лотосовим стопам.

Джаґаннатгу Мішру дуже засмутило те, що його діти одне за одним помирали. Бажаючи мати сина, він почав задля цього поклонятись лотосовим стопам Господа Вішну.