пій мнуша джанма, йе н уне ґаура-ґуа,
хена джанма тра вйартга хаіла
пій амтадгунī, пійе віша-ґарта-пні
джанмій се кене нхі маіла
пій мнуша джанма — кожен, хто отримав людське тіло; йе — хто; н — не; уне — слухає; ґаура-ґуа — якості Господа Чайтан'ї Махапрабгу; хена джанма — таке народження; тра — його; вйартга хаіла — стає даремним; пій — отримуючи таку нагоду; амтадгунī — річки нектару; пійе — п'є; віша-ґарта- пні — воду з отруєної ями матеріального щастя; джанмій — народившись як людина; се — він; кене — чому; нхі — не; маіла — помер.
Кожен, хто отримав людське тіло, але не приймає вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, втрачає даровану йому цінну нагоду. Амрітадгуні — це річка, в якій тече нектар відданого служіння. Якщо хтось, отримавши людське тіло, замість цього нектару п'є воду з отруєної баюри матеріального щастя, йому ліпше було б не жити, а зразу померти.
ПОЯСНЕННЯ: Шрімат Прабодгананда Сарасваті щодо цього склав у «Чайтан'я-чандрамріті» такі вірші (37, 36, 34):
«Цей матеріальний світ не має свідомості Крішни. Господь Чайтан'я Махапрабгу — це уособлена свідомість Крішни. Тому будь-який вчений чи обізнаний дослідник, що не розуміє Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, марно блукає цим світом».
«Хто не користається з нектару відданого служіння, який розливає навкруги вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, той, безперечно, найнещасніший з нещасних».
«Прихід Господа Чайтан'ї Махапрабгу подібний до океану нектару, що розливається дедалі ширше. Хто не збирає коштовних самоцвітів у цьому океані, той, безперечно, найнещасніший з нещасних».
Також «Шрімад-Бгаґаватам» (2.3.19, 20, 23) стверджує:
«Людина, далека від свідомості Крішни, може бути великою особистістю в так званому людському суспільстві, але насправді вона нічим не ліпша за велику тварину. Таких великих тварин зазвичай вихваляють інші тварини, подібні до собак, свиней, верблюдів та віслюків. Якщо особа не завдає собі труду слухати про Верховного Бога-Особу, її вуха треба вважати просто норами. Хоча вона має язик, це язик жаб'ячий, що своїм кваканням порушує спокій і припрошує до себе змію смерті. А якщо особа ніколи не користає з пилу на лотосових стопах великих відданих і не вдихає аромату листків туласі, запропонованих лотосовим стопам Господа, її треба вважати за мертву, дарма що вона вдає якусь життєдіяльність».
Також у «Шрімад-Бгаґаватам» 10.1.4 сказано:
«Хто, крім убивці тварин чи убивці душі, залишиться байдужим до уславлення Верховного Бога-Особи і не слухатиме оповідей про Нього? Уславленням Господа насолоджуються особи, звільнені від скверни матеріального світу».
Так само в «Шрімад-Бгаґаватам» 3.23.56 сказано: на тīртга-пада-севйаі джīванн апі мто хі са — «Хоча людина може здаватись живою, якщо вона не служить лотосовим стопам великих відданих, її слід вважати за мерця».
