дурв, дгнйа, ґорочана, харідр, кукума, чандана,
маґала-дравйа птра бгарій
вастра-ґупта дол чаі' саґе ла дсī чеī,
вастрлакра пері бгарій
дурв — свіжа трава; дгнйа — рис; ґорочана — жовтий барвник, яким прикрашають голову корови; харідр — куркума; кукума — особлива ароматична речовина, що її виробляють в Кашмірі; чандана — сандалове дерево; маґала-дравйа — сприятливі речі; птра бгарій — заповнюючи тацю; вастра-ґупта — вкритий тканиною; дол — паланкін; чаі' — їдучи; саґе — разом із; ла — беручи; дсī — служницю; чеī — помічниць; вастра-алакра — прикраси і одяг; пері — кошик; бгарій — заповнивши.
У завішеному паланкіні разом із служницями Сіта Тгакурані прибула до дому Джаґаннатги Мішри і привезла багато підношень на щастя: свіжу траву, рис, ґорочану, куркуму, кункуму і сандалове дерево. Всі ці дари заповнили великий кошик.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші привертають увагу слова вастра-ґупта дол. Навіть п'ятдесят-шістдесят років тому в Калькутті всі шановні пані околицею пересувались тільки на паланкіні, який несло четверо чоловік. Паланкін був завішений м'якою бавовняною тканиною, і на дорозі, серед людей, шановну пані годі було побачити. Пані, насамперед з шанованих родин, не показувались на очі звичайним людям. У віддалених місцях Iндії цей звичай зберігся й донині. У санскриті є слово асӯрйа-пай, яке вказує на те, що шановної пані не бачило навіть сонце. У культурі Сходу цей звичай був широко поширений, і його строго дотримувались як індуски, так і мусульманки з шановних родин. Ми на власні очі бачили в дитинстві, що наша мати не ходила в гості пішки навіть до найближчої сусідки: вона їхала або в повозі, або на паланкіні, який несли чотири чоловіки. Цього звичаю строго дотримувались також п'ятсот років тому, і дружина Адвайти Ачар'ї, належачи до дуже шановної родини, додержувала традицій свого суспільного оточення.
