прабгу — Господь; кахе — каже; кулīна-ґрмера — селища Куліна-ґрама; йе — кожен, хто; хайа — стає; куккура — навіть пес; сеі — він; мора — Мій; прійа — дорогий; анйа — інші; джана — люди; раху — нехай залишаються; дӯра — далеко.

Господь сказав: «Що вже казати за інших, навіть пес із селища Куліна-ґрама — Мій любий друг.