ПОЯСНЕННЯ: Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Махараджа описав Шрілу Шівананду Сену так: «Шріла Шівананда Сена був жителем Кумарахатти, званої також Халісахара, і був великий відданий Господа. Дещо більш як за два кілометри від Кумарахатти лежить інше село, Канчадапада, і в ньому є Божества Ґаура-Ґопала, що їх встановив Шівананда Сена. Також він заснував храм Крішна Рая, що існує понині. Шівананда Сена був батьком Парамананди Сени, відомого також як Пурі даса чи Каві-карнапура. Парамананда Сена написав у своїй «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (176), що його батьком, об'єднавшись, стали дві ґопі Вріндавани, яких звали Віра та Дуті. Шріла Шівананда Сена водив усіх відданих Господа Чайтан'ї з Бенґалії до Джаґаннатга Пурі і особисто оплачував усі їхні подорожні витрати. За це розказано в «Чайтан'я- чарітамріті», Мадг'я-лілі, главі шістнадцятій, віршах з 19 по 27. Шріла Шівананда Сена мав трьох синів: Чайтан'я дасу, Рамадасу й Парамананду. Як щойно сказано, цей останній син став згодом Каві-карнапурою і написав «Ґаура-ґаноддеша- діпіку». Його духовним вчителем був Шрінатга Пандіта, священик Шівананди Сени. Шівананді Сені доручили стежити за витратами Всудеви Датти, що витрачав гроші з надмірною щедрістю».

Шрі Шівананда Сена особисто пізнав усі прояви Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: сакшат, авеша та авірбгава. Якось дорогою до Джаґаннатга Пурі він підібрав собаку, і, як розказано в першій главі Ант'я-ліли, згодом цей собака звільнився завдяки спілкуванню із Шрі Шіванандою Сеною. Коли Шріла Раґгунатга даса, що згодом став Раґгунатгою дасою Ґосвамі, втік з-під батьківського даху, щоб приєднатися до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, його батько написав листа до Шівананди Сени і попрохав довідатись про свого сина. Шівананда Сена надіслав йому вичерпну інформацію, і пізніше батько Раґгунатги даси Ґосвамі прислав Шівананді Сені кілька слуг та гроші, щоб той подбав за Раґгунатгу дасу Ґосвамі. Одного разу Шрі Шівананда Сена запросив до себе додому Господа Чайтан'ю Махапрабгу і нагодував Його так щедро, що Господь не міг перетравити всього і дещо занедужав. Довідавшись за це, Чайтан'я даса, старший син Шівананди Сени, дав Господеві страви, що поліпшують травлення, і Господь Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений. Це описано в Ант'я-лілі, десятій главі, віршах із 124 по 151.

Одного разу, коли віддані йшли до Джаґаннатга Пурі, їм випало ночувати не в хаті, і навіть не в повітці, а просто під деревом, не маючи над головою ніякого даху. Тоді Ніт'янанда Прабгу дуже розгнівався, вдаючи, що Йому дуже дошкулив голод, і прокляв синів Шівананди, щоб ті померли. Це прокляття сильно засмутило дружину Шівананди Сени, і вона заридала. Вона була певна, що через прокляття Ніт'янанди Прабгу її сини неодмінно помруть. Коли Шівананда Сена повернувся і побачив заплакану дружину, він запитав: «Чому ти плачеш? Нехай ми всі помремо, якщо того бажає Шріла Ніт'янанда Прабгу». Побачивши Шівананду Сену, що повернувся, Шріла Ніт'янанда Прабгу сильно його копнув. Господь поскаржився на сильний голод і запитав, чому Шівананда Сена не подбав про обід для Нього. Такі ігри Господа з Його відданими. Шріла Ніт'янанда Прабгу поводився, немов звичайна голодна людина, ніби Він цілковито залежав від опіки Шівананди Сени.

На знак незгоди з прокляттям, яке наклав Ніт'янанда Прабгу, племінник Шівананди Сени, Шріканта, залишив гурт відданих і вирушив прямо до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу в Джаґаннатга Пурі. Там Господь Чайтан'я заспокоїв його. Саме тоді Господь Чайтан'я Махапрабгу дозволив Пурі дасі, що тоді був ще дитиною, посмоктати палець на Своїй нозі. Завдяки волі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу ця дитина набула здібність експромтом складати санскритські вірші. Після цього непорозуміння з Шіванандою Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав Своєму слузі, Ґовінді, давати всій родині Шівананди рештки Його їжі. Це згадано в Ант'я-лілі, главі дванадцятій, вірші 53.