анта-кле ча мм ева смаран муктв калеварам

йа прайті са мад-бгва йті нстй атра саайа

анта-кле — наприкінці життя; ча — також; мм — Мене; ева — неодмінно; смаран — пам'ятаючи; муктв — залишаючи; калеварам — тіло; йа — той, хто; прайті — йде; са — він; мат-бгвам — Моєї природи; йті — досягає; на — не; асті — є; атра — тут; саайа — сумнів.


Текст

I кожен, хто наприкінці життя покидає тіло, пам'ятаючи лише про Мене одного, одразу ж досягає Моєї природи. Це безсумнівно.

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші підкреслено важливість свідомості Кши. Кожний, хто залишає своє тіло, перебуваючи в свідомості Кши, одразу ж переноситься в трансцендентну природу Верховного Господа. Верховний Господь — найчистіший з чистих. Тому, кожний, хто завжди усвідомлює Кшу, також є найчистіший із чистих. Важливим тут є слово смаран («пам'ятаючи»). Душа, що не очистилась за допомогою відданого служіння в свідомості Кши, не здатна пам'ятати про Кшу. Тому слід практикувати свідомість Кши з самого початку свого життя. Той, хто бажає досягнути успіху наприкінці життя, повинен зрозуміти, наскільки це важливо — завжди пам'ятати про Кшу. Тому слід постійно повторювати мах-мантру Харе Кша, Харе Кша, Кша Кша, Харе Харе/Харе Рма, Харе Рма, Рма Рма, Харе Харе. Господь Чаітанйа радив бути терплячим, як дерево (тарор іва сахішун). Стільки перешкод може постати перед людиною, яка оспівує Харе Кша! Однак вона, терпеливо зносячи усі труднощі, повинна продовжувати виспівувати Харе Кша, Харе Кша, Кша Кша, Харе Харе/Харе Рма, Харе Рма, Рма Рма, Харе Харе, щоб скористатись наприкінці життя всіма вигодами свідомості Кши.