ПОЯСНЕННЯ: Помилкою буде вважати, що інші віддані, знання яких менш досконалі, не любі Господу. Господь каже, що всі вони благородні душі, бо кожний, хто звертається до Бога за чим-небудь, є махтма, або велика душа. Відданих, що бажають мати якусь користь із відданого служіння, Господь теж приймає, бо таким чином виявляється взаємна прихильність Господа і відданих. Відчуваючи ніжність до Господа, віддані просять Господа про якесь матеріальне благо, і, отримавши бажане, бувають настільки вдоволені, що це надихає їх на дальший поступ у відданому служінні. Але особливо дорогим для Господа є відданий, який осягнув глибини знання, бо єдиною його метою є сповнене любові та відданості служіння Верховному Господеві. Такий відданий не може прожити жодної миті, не спілкуючись з Верховним Господом або не слугуючи Йому. Так само й Верховний Господь дуже любить Свого відданого й не може розлучитись із ним.

В рīмад-Бгґаватам (9.4) Господь каже:

«Мої віддані завжди перебувають в Моєму серці, і Я — завжди в серцях відданих. Відданий не бачить нічого, окрім Мене, і Я також не можу забути його. Я і Мої чисті віддані пов'язані дуже близькими стосунками. Чисті віддані, що сповнені знання, ніколи не втрачають духовного зв'язку зі Мною і тому дуже дорогі Мені».