саджайа увча

етач чгрутв вачана кеавасйа

ктджалір вепамна кірīтī

намасктв бгӯйа евха кша

са-ґадґада бгīта-бгīта праамйа

саджайа увча — Саджайа сказав; етат — таким чином; рутв — чуючи; вачанам — мову; кеавасйа — Кши; кта-аджалі — із складеними руками; вепамна — тремтячи; кірīтī — Арджуна; намасктв — пропонуючи шанобливі поклони; бгӯйа — знову; ева — також; ха — сказав; кшам — Кші; са-ґадґадам — затинаючись; бгīта-бгīта — із страхом; праамйа — пропонуючи шанобливі поклони.


Текст

Санджайа сказав Дгрітараштрі: О царю, почувши ці слова від Верховного Бога-Особи, тремтячий Арджуна знову й знову, молитовно склавши руки, шанобливо схилявся перед ним, і, нарешті, затинаючись від страху, сказав Господу Крішні такі слова.

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Як уже було з'ясовано, явлення всесвітньої форми Верховного Бога-Особи збентежило і вкрай здивувало Арджуну. Тому він знову й знову шанобливо кланяється Кші й потім непевним голосом звертається до Нього, вже не як друг, а як здивований відданий.