ПОЯСНЕННЯ: Ця глава розкриває сутність Кши як причини всіх причин. Більше того, Він є причина Мах-Вішу, з якого виходять матеріальні всесвіти. Кша — не аватра, а джерело всіх аватр. Це остаточно з'ясовано в попередній главі.

Щодо Арджуни, то він сам каже, що його ілюзія розвіялась. Тобто Арджуна більше не дивиться на Кшу як на звичайну людину, свого друга, а як на джерело всього сущого. На Арджуну зійшло осяяння, і він щасливий, що має такого великого друга, Кшу. Але, хоча він сам визнає Кшу джерелом усього, що існує, його хвилює думка про людей, які не знають цього. В цій главі описано, як Арджуна просить Кшу явити Свою всесвітню форму, щоб божественна природа Кши стала очевидною для всіх. Звичайно, коли людина бачить всесвітню форму Кши, це її бентежить так само, як і Арджуну, але Кша настільки милостивий, що потім знову прибирає Свого первинного вигляду. Арджуна визнає те, що Кша не раз уже нагадував: Господь розмовляє з ним для його ж користі. Отже, Арджуна погоджується, що все це відбувається з ним з ласки Кши. Тепер він переконався, що Кша — причина всіх причин і що Він перебуває в серці кожного у вигляді Наддуші.