ПОЯСНЕННЯ: Iснує дванадцять дітй, головним з яких є Кша. Сонце — головне із світил, що виблискують на небі, і в Брахма- сагіті його названо сяючим оком Верховного Господа. Iснує п'ятдесят різновидів вітрів, що дмуть у просторі, і серед тих вітрів панівне божество, Марīчі, являє собою Кшу.

Місяць найбільше виділяється вночі з-поміж зірок, і тому він уособлює Кшу. З цього вірша можна зрозуміти, що Місяць є зіркою; тобто зірки, що мерехтять в небі, також відбивають світло Сонця. Теорію, згідно з якою у всесвіті є багато сонць, не визнають у ведичній літературі. Сонце одне, а зірки, так само як і Місяць, світяться, відбиваючи його світло. Бгаґавад-ґīт вказує тут, що Місяць — це одна з зірок, отже, інші зірки, що виблискують, також не є сонцями, а подібні до Місяця.