йаджа йаджед йаас-кма
коа-кма прачетасам
відй-кмас ту ґіріа
дмпатйртга ум сатīм
брахма — абсолют; варчаса — сяйво; кма ту — проте той, хто так хоче; йаджета — нехай поклоняється; брахмаа — Вед; патім — повелителеві; індрам — цареві райських планет; індрійа-кма ту — а хто хоче мати сильні органи чуття; прадж-кма — хто хоче мати велике потомство; праджпатīн — Праджапаті; девīм — богині; мйм — повелительниці матеріального світу; ту — проте; рī-кма — хто прагне бути вродливим; теджа — сили; кма — хто прагне; вібгвасум — богові вогню; васу-кма — той, хто прагне багатства; васӯн — півбогам Васу; рудрн — Рудрам, поширенням Господа Шіви; вīрйа-кма — той, хто прагне мати міцне тіло; атга — тоді; вīрйавн — наймогутнішим; анна-адйа — збіжжя; кма — хто прагне мати; ту — а; адітім — Адіті, матері півбогів; сварґа — до райських планет; кма — хто прагне; адіте сутн — синам Адіті; вівн — Вішвадеві; девн — півбогам; рджйа-кма — хто прагне володіти царством; сдгйн — півбогам Садг'я; сасдгака — що виконує такі бажання; вім — з торговців; йу-кма — хто прагне довго жити; авінау — двом півбогам, братам Ашвіні; девау — двом півбогам; пуші-кма — той, хто прагне мати кремезне тіло; ілм — землі; йаджет — повинен поклонятись; пратішг-кма — той, хто прагне слави чи усталеного становища; пуруша — такі люди; родасī — обрію; лока-мтарау — та землі; рӯпа — краси; абгікма — хто жадає; ґандгарвн — жителям планети ґандгарв, що відзначаються вродою та вмінням співати; стрī-кма — той, хто хоче мати добру дружину; апсара урваīм — куртизанкам з небесного царства; дгіпатйа-кма — той, хто бажає влади над іншими; сарвешм — всі; йаджета — повинен поклонятися; парамешгінам — Брахмі, повелителеві всесвіту; йаджам — Богові-Особі; йаджет — повинен поклонятися; йаа-кма — хто прагне стати знаменитим; коа-кма — той, хто хоче мати хороший рахунок в банку; прачетасам — скарбникові небес Варуні; відй-кма ту — а хто хоче освіти; ґіріам — повелителю Гімалаїв, Господеві Шіві; дмпатйа- артга — а хто хоче успішного шлюбу; умм сатīм — доброчесній дружині Господа Шіви, Умі.
ПОЯСНЕННЯ: Iснують різні типи поклоніння, призначені для різних людей, що прагнуть успіху в тій чи іншій сфері. Живучи в матеріальному світі, зумовлена душа не має змоги насолоджуватися всіма матеріальними втіхами, однак поклоніння тому чи іншому півбогові може дарувати їй успіх у відповідній сфері життя, за що йдеться у цих віршах. Так, Равана досягнув великої могутности, поклоняючись Господу Шіві; щоб задовольнити Господа Шіву, Равана підносив йому відрубані голови. Завдяки милості Господа Шіви Равана набув такої могутности, що його боялися всі півбоги. Тільки коли він кинув виклик Богові-Особі Шрі Рамачандрі, сам накликавши на себе згубу, його силі прийшов кінець. Iншими словами, всі люди, які прагнуть усіх чи деяких матеріальних втіх, тобто затяті матеріалісти, назагал бідні на розум. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта»(7.20), де сказано, що люди, які не мають крихти здорового глузду або в яких ілюзорна енерґія майі відібрала розум, прагнуть всіляких матеріальних утіх і задля цього вшановують когось із півбогів або намагаються під гаслом наукового проґресу розвивати матеріальну цивілізацію. А насправді треба шукати розв'язку проблеми народження, смерти, старости та хвороб — ось де справжня проблема матеріального світу. Ніхто не хоче народжуватись у невідомих умовах, втрачаючи все, що йому належало з народження, ніхто не хоче вмирати, ніхто не хоче ставати старим чи немічним, ніхто не хоче хворіти. Але ці проблеми не може усунути ні милість якогось півбога, ні так званий поступ матеріальної науки. «Бгаґавад-ґіта», а також «Шрімад-Бгаґаватам», вказують, що такі менш розумні люди не мають і крихти здорового глузду.
Шукадева Ґосвамі сказав, що серед 8400000 видів живих істот людська форма життя дуже рідкісна і цінна. А серед людей, яких не так багато порівняно з іншими видами життя, ще менше тих, що здатні збагнути проблеми матеріального життя. I вже тільки лічені розуміють усю цінність «Шрімад- Бгаґаватам» — твору, що містить послання Господа та Його чистих відданих. Смерть невідворотна, її не втече ні мудрий, ні дурень. Але коли Ґосвамі звертається до Махараджі Парікшіта, він називає його манīшī, тобто людиною високорозвинутого розуму, тому що перед лицем смерти Махараджа Парікшіт відрікся від матеріальних насолод і цілковито віддався лотосовим стопам Господа, взявшись слухати Його послання від достойного оповідача, Шукадеви Ґосвамі. На противагу цьому жадання матеріальної насолоди і зусилля здобути її гідні осуду. Такі поривання — наче наркотик, яким себе задурманює деґрадоване суспільство. Розумні люди не повинні піддаватись таким жаданням — вони повинні старатись віднайти вічне життя, яке чекає на того, хто повертається додому, до Бога.