ПОЯСНЕННЯ: Цар Юдгіштгіра не мав побиватися, як побивається звичайна людина, проте волею Господа він піддався омані матеріальної прив'язаности (так само, як Арджуна, що, видавалось, теж впав в ілюзію). Людина, що поправді бачить, твердо знає, що жива істота не є ні тілом, ні розумом — вона трансцендентна до цих матеріальних понять. Звичайна людина розуміє насильство і ненасильство тільки щодо тіла, але це один з різновидів омани. Кожен має визначені обов'язки і змушений виконувати їх. Обов'язок кшатрії — битися за праве діло, не важить, проти кого він мусить битися. Виконуючи свій обов'язок, кшатрія не повинен турбуватися, якщо доводиться знищувати якесь матеріальне тіло, що є просто одежею на живій душі. Махараджа Юдгіштгіра чудово знав ці речі, проте з волі Господа був в ілюзії і поводився, наче звичайна людина. Але за цим стояв великий замисел: цар мав отримати настанови від Бгішми, як перед тим Арджуна вислухав повчання від Самого Господа.