етвад уктвопарарма тан махад

бгӯта набго-ліґам аліґам īварам

аха ча тасмаі махат махīйасе

īршванма відадге 'нукампіта

етват — так; уктв — промовивши; упарарма — зупинився; тат — той; махат — великий; бгӯтам — дивовижний; набга-ліґам — уособлений у звуці; аліґам — невидимий окові; īварам — верховний владика; ахам — я; ча — і; тасмаі — Йому; махатм — великому; махīйасе — славетному; īрш — головою; аванмам — поклони; відадге — виконав; анукампіта — діставши Його ласку.


Текст

На цьому верховний владика, уособлений в звуці й невидимий для очей, найбільше диво з усіх див, перервав Свою мову. Я ж на знак глибокої подяки шанобливо схилив перед Ним голову.

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Бога-Особи видно не було, лише чутно, проте чути Господа — це однаково, що Його бачити. Своїм диханням Бог-Особа створив чотири Веди, і Його бачать і пізнають через трансцендентний звук Вед. Так само і «Бгаґавад-ґіта» представляє Господа в звуці, а звуковий образ Господа тотожний Його особі. З цього випливає, що постійне повторення трансцендентного звуку дає змогу побачити і почути Господа.