тасйаіва ме 'ґгасйа парварео
вйсакта-чіттасйа ґхешв абгīкшам
нірведа-мӯло двіджа-па-рӯпо
йатра прасакто бгайам у дгатте
тасйа — його; ева — певно; ме — мені; аґгасйа — гріховного; пар — трансцендентного; авара — і матеріального; īа — володар, Верховний Господь; вйсакта — надто прив'язаного; чіттасйа — розум; ґхешу — до родинних справ; абгīкшам — завжди; нірведа-мӯла — джерело неприв'язаности; двіджа-па — прокляття брахмани; рӯпа — у формі; йатра — тимчасом як; прасакта — того, хто підвладний; бгайам — страх; у — дуже скоро; дгатте — станеться.
Верховний Бог-Особа, володар і трансцендентного, і земного світу, пославши це прокляття брахмани, великодушно появив Свою владу наді мною. Я був надто прив'язаний до родини й дому, і Господь, щоб врятувати мене, з'явився переді мною у такій подобі, щоб я з самого страху відкинув усі матеріальні прив'язаності.
ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Парікшіт, хоча він народився в родині Пандав, великих відданих, і хоча йому від дитини прищепили трансцендентну прив'язаність до спілкування з Господом, все ж відчував на собі силу чару земного родинного життя, і тому, аби розірвати ці його прив'язаності, виявився потрібним план Господа. Так безпосередньо Господь втручається лише у випадку з обраними відданими. Махараджа Парікшіт переконався в тому, що Господь Сам втрутився в хід подій, коли побачив, що на його смерть зібралися найвищі трансценденталісти всесвіту. Господь завжди там, де Його віддані, а отже присутність великих святих вказувала на присутність Самого Господа. Тому цар радів появі великих ріші, вбачаючи в їхньому приході ласку Верховного Господа.
