махī-патіс тв атга тат-карма ґархйа
вічінтайанн тма-кта судурман
ахо май нīчам анрйа-ват кта
нірґасі брахмаі ґӯга-теджасі
сӯта увча — Сута Ґосвамі сказав; махī-паті — цар; ту — однак; атга — тоді (повернувшись додому); тат — той; карма — вчинок; ґархйам — огидний; вічінтайан — думаючи так; тма-ктам — що сам зробив; су-дурман — дуже пригнічений; ахо — лихо; май — мною; нīчам — відразливе; анрйа — дикунське; ват — як; ктам — вчинено; нірґасі — бездоганному; брахмаі — брахмані; ґӯга — величному; теджасі — могутньому.
Сута Ґосвамі сказав: повертаючись додому, цар [Махараджа Парікшіт] думав, що повівся з бездоганним, могутнім брахманою огидно і по-дикунськи. Та думка страшенно гнітила його.
ПОЯСНЕННЯ: Доброчесний цар дуже картав себе, бо сталося так, що він повівся з бездоганним брахманою недостойно. Для доброчесної людини, як-от цар Парікшіт, таке каяття природне, і воно звільняє відданого від усіх гріхів, вчинених випадково. Відданий з природи не має жодної вади. Якщо відданий випадком вчиняє якийсь гріх, він щиро розкаюється в цьому, і милістю Господа всі ненавмисні гріхи відданого згоряють на вогні каяття.
