ПОЯСНЕННЯ: Відданий вважає, що ніхто не може незалежно, сам по собі, бути добродійником чи кривдником, тому що все відбувається з дозволу Верховного Господа. I тому відданий нікого не вважає безпосередньо відповідальним за свої дії. В будь-якому випадку він вважає за певне, що і добро, і невдача послані від Бога і є виявом Його ласки. Отримавши щось добре, ніхто не заперечуватиме, що то послане від Бога, однак щодо втрат чи нещастя можуть виникнути сумніви, чи може Господь бути такий неласкавий до Свого відданого, щоб примістити його у скрутне становище. Iсусові Христу випали, як видавалось, страшні випробування: темні люди розіп'яли його, але він нітрохи не гнівався на кривдників. Саме так слід приймати усе, сприятливе воно чи ні. Тому в очах відданого той, хто звинувачує кривдника, — такий самий грішник, як і його кривдник. Відданий Господньою милістю терпляче зносить усі нещастя. Махараджа Парікшіт побачив саме таку поведінку і це навело його на думку, що бик є самим уособленням релігії. Iншими словами, для відданого не існує страждань, бо він бачить Бога у всьому і так звані страждання сприймає теж як вияв милости Господа. Корова й бик зовсім не скаржилися цареві на уособленого Калі, що мучив їх, хоча звичайно в такому становищі всі звертаються до представників державної влади зі скаргами. Незвичайна поведінка бика привела царя до висновку, що бик — не хто, як саме уособлення релігії, бо більше ніхто не зумів би розібратися у таких тонкощах її законів.