ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Парікшіт, до якого доля завжди була прихильна, побачив Господа ще у материнському лоні і відтоді ніколи не покидав думати про Нього. Якщо трансцендентна форма Господа закарбується в розумі, людина вже ніколи і ні за яких умов Господа не забуде. Від того часу, як Махараджа Парікшіт народився на світ, він пильно вдивлявся у кожного в пошуках того, кого побачив ще в материнському лоні. Але немає нікого, хто був би так само привабливий, як Господь, чи привабливіший за Нього, і тому Парікшіт ні в кому не міг пізнати особи, яку шукав. Але через те, що Парікшіт в кожному шукав Господа, Господь завжди був з ним, і так Махараджа Парікшіт виконував віддане служіння Господеві, повсякчас пам'ятаючи Його.

Шріла Джіва Ґосвамі у зв'язку з цим зазначає: кожна дитина, яка вже на початку життя отримала якесь уявлення про Господа, неодмінно стає великим Господнім відданим, як Махараджа Парікшіт. Можливо, комусь і не пощастить побачити Господа в лоні матері, як це випало Махараджі Парікшіту, однак і того, до кого доля не така ласкава, можуть зробити щасливим його батьки, якщо вони того прагнуть. Наочне свідоцтво того — моє життя. Мій батько, чистий відданий Господа, подарував мені, коли мені виповнилося чотири чи п'ять років, дві фігурки — Радгу й Крішну. Граючись, я разом з сестрою поклонявся цим Божествам, наслідуючи відправи у сусідньому храмі Радга-Ґовінди. Постійно відвідуючи цей храм і наслідуючи храмові відправи у своїх іграх з Божествами, я розвинув у собі природне почуття прив'язаности до Господа. Мій батько достосував до мого віку всі належні церемонії поклоніння і ввів їх у моє життя. Пізніше, під впливом іншого оточення у школі й коледжі, я на якийсь час перестав поклонятись Божествам. Але в юності, зустрівши свого духовного вчителя Шрі Шрімад Бгактісіддганту Сарасваті Ґосвамі Махараджу, я пригадав дитячі заняття і став поклонятися тим самим Божествам, що з ними грався дитиною, але вже за всіма правилами. Це тривало аж доки я розірвав зв'язки з сім'єю. Я щасливий, що мій великодушний батько дав мені перше уявлення про Бога, яке під керівництвом Його Божественної Милости з часом розвинулося у віддане служіння за всіма правилами. Махараджа Прахлада також вчив, що дитина має отримати уявлення про зв'язок з Богом, бо інакше вона може не скористатися із нагоди життя в людському тілі, життя особливо цінного, хоч, як і в інших тілах, тимчасового.