евавідг — так; ґадантīнм — тих, хто молився і розмовляв про Нього; са — Він (Господь); ґіра — слів; пура-йошітм — жінок у столиці; нірīкшаена — зі Своєї ласки глянувши на них; абгінандан — і вітаючи їх; са-смітена — усміхненим обличчям; йайау — вирушив; харі — Бог-Особа.

Так вітали Господа жінки столиці Хастінапури, розмовляючи між собою, а Господь, усміхаючись, приймав їхні чудові вітання. Наостанку скинувши на них ласкавим оком, Він покинув місто.