Святому імені Господа Крішни, Його якостям, розвагам тощо притаманні якості Абсолютної Iстини, краси та блаженства. Тому вони, природно, дуже солодкі, наче цукерки, що смакують кожному. Невігластво натомість порівнюють до хвороби, що відома як жовтяниця і яка виникає внаслідок розлиття жовчі. Однією з ознак цієї хвороби є те, що язикові недужого на жовтяницю не смакує солодкий цукор. Радше навпаки — будь-що солодке видається хворому на жовтяницю гірким. Так само спотворює наш смак і авідй (невігластво), і через неї ми стаємо нездатні відчувати солодкий смак трансцендентних імені, якостей, форми та розваг Крішни. Якщо ж, незважаючи на цю хворобу, людина дуже сумлінно та уважно візьметься плекати в собі свідомість Крішни, оспівуючи святе ім'я Крішни та слухаючи про трансцендентні розваги Крішни, вона позбудеться невігластва, а до її язика повернеться здатність насолоджуватися чудовим смаком трансцендентної природи Крішни та всього, що оточує Його. Духовне здоров'я повертається до людини лише за умови, що вона день у день плекає в собі свідомість Крішни.

Якщо людину, яка живе у матеріальному світі, більше цікавить матеріалістичний спосіб життя, аніж розвиток свідомости Крішни, це свідчить, що вона хвора. Нормальний стан людини — це вічно бути слугою Господа (джīвера 'сварӯпа' хайа — — кшера 'нітйа-дса'). Коли жива істота, привабившись подобою майі, зовнішньої енерґії Крішни, забуває Крішну, вона виходить з цього нормального здорового стану існування. Світ майі називають дуррайа, що означає «оманний, ненадійний притулок». Той, хто покладається на дуррайа, опиняється у становищі людини, яка сподівається без надії. Кожний, хто живе у матеріальному світі, прагне щастя, і хоча всі матеріальні спроби людини досягнути щастя зазнають поразки, вона через власне невігластво не може зрозуміти своїх помилок. Стараючись виправити одну помилку, вона тут-таки припускається іншої. Отак триває в матеріальному світі боротьба за існування. Якщо ж людині, що веде таке існування, хтось дає пораду прийняти свідомість Крішни і так віднайти своє щастя, вона не слухає доброї ради.

Ми намагаємося поширити Рух свідомости Крішни усім світом саме на те, щоб люди подолали хворобу всеохопного невігластва. Людський загал, який скеровують сліпі проводарі, збочив з правильного шляху. Вожді людського суспільства — політики, філософи та вчені — сліпі тому, що вони не перебувають у свідомості Крішни. У «Бгаґавад-ґіті» ці люди, які через свій атеїстичний світогляд геть не мають істинного знання, названі гріховними негідниками і найницішими з-поміж людей.

«Позбавлені розуму лиходії, найниціші з людей, чиє знання вкрала ілюзія, і ті, кому притаманна безбожна природа демонів, не віддаються Мені» (Б.-ґ. 7.15).

Такі люди ніколи не віддаються Крішні самі і до того ж стараються завадити тим, хто прагне прийняти притулок у Крішни. Коли такі атеїсти стають біля керма суспільства, скрізь запановує морок невігластва. За таких обставин люди не виявляють великої цікавости до Руху свідомости Крішни, як хворі на жовтяницю не відчувають солодкого смаку цукерок. Однак треба усвідомлювати, що крім солодощів інших ліків проти жовтяниці немає. Так само і нині, коли людство геть збентежене і розгублене, єдиним, що на силі повернути сучасний світ до нормального стану, є оспівування святого імені Господа — Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. I хоча свідомість Крішни, найімовірніше, не смакуватиме хворому, він, якщо хоче вилікуватися від хвороби матеріалізму, мусить, за радою Шріли Рупи Ґосвамі, прийняти цей метод і з великою увагою та сумлінністю практикувати його. Лікування треба починати з оспівування Харе Крішна маха-мантри: якщо зумовлена матерією людина повторює святе ім'я Господа, вона позбувається усіх хибних уявлень (чето-дарпаа-мрджанам). З авідйі, хибного розуміння своєї духовної сутности, постає аханкара, тобто оманне его в серці.

Справжня хвороба саме там, в серці. Однак якщо людина очистила свій розум, очистила свою свідомість, боятися хвороби матеріалізму їй нема чого. А щоб очистити своє серце та розум від усіх хибних уявлень, слід просто взятися повторювати Харе Крішна маха-мантру. Цей метод — і легкий, і дійовий водночас. Оспівування святого імені Господа вмить визволяє з розбурханого вогню матеріального існування.

В оспівуванні святого імені Господа вирізняють три ступені: ступінь, на якому його повторюють з обраŸзами, ступінь, на якому людина позбувається образ, і ступінь чистого оспівування. Відданий-неофіт, який щойно почав повторювати Харе Крішна маха-мантру, неминуче припускатиметься численних образ. Iснує десять різновидів образ, яких можна припуститися, повторюючи святі імена. Коли відданий навчається уникати їх, він підіймається на вищий ступінь, проміжний між повторенням з образами та чистим оспівуванням святого імені. Досягнувши ступеня чистого оспівування, людина одразу звільняється. Це — бгава-мах- двґні-нірвпанам. А щойно людина вирятовується з невгасимої пожежі матеріального існування, вона вже здатна втішатися смаком трансцендентного життя.

Отже, для того, щоб позбутися хвороби матеріалізму, треба просто повторювати Харе Крішна маха-мантру. Рух свідомости Крішни призначений саме на те, щоб створити сприятливі умови, за яких люди приваблюватимуться до оспівування Харе Крішна маха-мантри. Початок усьому — віра; а якщо людина почала оспівувати святе ім'я, її віра чимдалі міцнішає, і з часом вона може стати членом нашого Товариства. Ми розсилаємо групи санкіртани по всьому світі, і їхній досвід яскраво демонструє, що Харе Крішна маха- мантра приваблює до нашого табору тисячі людей навіть з найвіддаленіших куточків земної кулі, де ніхто ніколи не чув про Крішну. В деяких місцях люди, почувши маха-мантру, вже за кілька днів починають голити голови й співати «Харе Крішна», копіюючи відданих. I хай це тільки імітація, але коли імітують щось варте уваги, таку імітацію можна лише вітати. В декому з тих, хто нині просто копіює відданих, з часом розвивається бажання стати відданими через посвячення від духовного вчителя, і вони звертаються до нас з проханням дати їм посвячення.

Щира людина обов'язково отримує посвячення; цей ступінь духовного поступу називається бгаджана-крія. Починаючи від цього ступеня людина починає служити Господеві по-справжньому, щодня повторюючи шістнадцять кіл Харе Крішна маха-мантри та утримуючись від незаконних статевих зносин, дурманних речовин, м'яса та азартних ігор. Бгаджана-крія дає людині змогу звільнитися від занечищувального впливу матеріального життя. Вона більше не ходить до барів та ресторанів, де готують «смачні» страви з м'ясом та цибулею. Таку людину не тягне палити, пити чай та каву. Вона не просто уникає незаконних статевих зносин — вона взагалі відмовляється від них. Окрім того всього, вона не хоче марнувати час на махінації з грошима чи азартні ігри. Все це свідчить про те, що вона очищується від усіляких пороків та поганих звичок (анартга-ніврітті). Словом анартга позначають усе небажане. Що ріднішою стає для людини свідомість Крішни, то менше в цій людині лишається анартг.

Позбувшись небажаного, людина робиться стійкою в своєму служінні Крішні. Її починає по-справжньому вабити до відданого служіння Крішні, і, виконуючи його, вона відчуває екстаз. Це називають бгавою, пробудженням приспаної любови до Бога. На цьому етапі зумовлена душа стає цілковито вільна від матеріального існування і розвиває непідробну байдужість до задоволення вимог свого тіла: її більше не цікавлять ні багатство, ні матеріалістичне знання чи будь-які інші привабливі, як на матеріальний погляд, речі. Отоді вона здатна осягнути, хто такий Верховний Бог- Особа і якою є Його майа.

Відданого, який досягнув ступеня бгави, майа, хоча вона і не зникає, збурити не може, тому що він знає істинне становище майі. Майа означає забуття про Крішну, причому забуття Крішни та свідомість Крішни — завжди поряд, наче світло і тінь. Лишаючись весь час у тіні, людина позбавляє себе можливости користуватися перевагами, які дає світло. А людині, котра там, де світло, геть не страшна тінь з її пітьмою. Якщо людина береться практикувати свідомість Крішни, вона з часом досягає звільнення і відтак завжди перебуває там, де світло. Відданого пітьма насправді навіть не може торкнутись, як про це сказано в «Чайтан'я- чарітамріті» (Мадг'я 22.31):

«Крішна подібний до сонця, а майа — до пітьми. Там, де сонце, пітьми немає. Щойно людина вдається до свідомости Крішни, пітьма ілюзії розвіюється і людина вивільняється з-під впливу зовнішньої енерґії».