паті-сутнвайа-бгрт-бндгавн

атівілаґгйа те 'нтй ачйутґат

ґаті-відас таводґīта-мохіт

кітава йошіта кас тйаджен ніі

паті — чоловіків; сута — синів; анвайа — родину; бгрт — братів; бндгавн — друзів; атівілаґгйа — не зважаючи; те — Тебе; анті — дорогий притулок; ачйута — о несхибний; ґат — прийшли; ґаті-віда — що знаєш усе про наші вчинки; тава — Тебе; удґīта — співом флейти; мохіт — причаровані; кітава — великий облуднику; йошіта — вродливі жінки; ка — хто; тйаджет — відмовиться; ніі — глухої ночі.


Текст

«Любий Крішно, ми, ґопі, знехтували наказами своїх чоловіків, синів, родичів, братів та друзів і залишили їх, щоб прийти до Тебе. Ти чудово знаєш, чого ми хочемо. Ми прийшли тільки тому, що нас причарувала незрівнянна музика Твоєї флейти. Але Ти великий лицемір, бо хто ж іще відмовився б глухої ночі від товариства юних дівчат, як оце ми?»

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.31.16).