йешм — кого; сасмарат — згадкою; пусм — людей; садйа — відразу; уддгйанті — очищується; ваі — певно; ґх — дім; кім пуна — що вже казати; дарана — бачити; спара — доторкатись; пда-ауча — мити стопи; сана-дібгі — подавати сидіння тощо.

«Просто згадавши піднесених особистостей, людина відразу ж очищує весь свій дім, що вже казати про змогу бачити їх самих, доторкатись до їхніх лотосових стіп, омивати їхні стопи чи подавати їм сидіння?»