йат — бо; те — Твої; суджта — ніжні; чараа-амбу-рухам — лотосові стопи; станешу — на груди; бгīт — боячись; анаі — дуже обережно; прійа — о любий; дадгīмахі — ставимо; каркаешу — дуже тверді; тена — такими лотосовими стопами; аавīм — ліс; аасі — Ти ходиш; тат вйатгате — що болять; на — не; кім світ — чи; кӯрпа-дібгі — камінчиками; бграматі — бентежить; дгī — розум; бгават-йушм — тих, хто вважає Тебе своїм життям; на — нас.

[Ґопі сказали:] «Любий Крішно, ми притискаємо Твої ніжні стопи до своїх твердих грудей дуже обережно. А коли Ти ходиш по лісі, Твої м'які лотосові стопи колять камінці. Ми боїмося, що Тобі це боляче. Ти наше життя і дихання, і тому наш розум дуже турбується, коли Твої лотосові стопи щось коле».