ґ ґопакаір ану-вана найатор удра-

веу-сванаі кала-падаіс тану-бгтсу сакгйа

аспандана ґатімат пулакас тарӯ

нірйоґа-па-кта-лакшаайор вічітрам

ґ — корови; ґопакаі — з пастушками; ану-ванам — з лісу до лісу; найато — ведучи; удра — дуже великодушні; веу-сванаі — звуками флейт; кала-падаі — солодкими переливами; тану-бгтсу — серед живих істот; сакгйа — подруги; аспанданам — брак руху; ґаті-матм — живих істот, які можуть рухатись; пулака — екстатичний захват; тарӯм — зазвичай нерухомих дерев; нірйоґа-па — мотузки для того, щоб зв'язувати задні ноги корів; кта-лакшаайо — цих двох (Крішни й Баларами), що цим відзначаються; вічітрам — дивовижні.


Текст

«Подруженьки, Крішна й Баларама в гурті друзів-пастушків ідуть лісом, ведучи Своїх корів. На плечах Вони несуть мотузки, якими зв'язують коровам задні ноги, коли доять їх. Коли Вони грають на флейтах, від Їхньої солодкої музики всі рухомі живі істоти завмирають, а нерухомі живі істоти відчувають екстатичний захват. Це справжнє чудо».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.21.19). Коли Крішна разом із Баладевою мандрував лісом, обоє майстерно виграючи на своїх флейтах, це надзвичайно приваблювало усіх ґопі. Вони підносили діянням Господа хвалу, описуючи, як Він надихає всі рослини, пагорби, воду, птахів — усе.