прйа — майже; бата — певно; амба — матінко; мунайа — великі мудреці; віхаґ — птахи; ване — в лісі; асмін — цьому; кша-īкшітам — дивлячись на лотосові стопи Крішни; тат-удітам — які Він створив; кала-веу-ґīтам — солодкі переливи Його флейти; рухйа — піднімаючись; йе — всі; друма-бгуджн — до гілок; ручіра-правлн — маючи гарні галузки й ліани; ванті — слухають; мīліта-да — заплющивши очі; віґата-анйа-вча — зупинивши всі інші звуки.

«Люба матінко, всі птахи в цьому лісі, злетівши на розкішне гілля дерев, позаплющувались, байдужі до усіх інших звуків, і просто слухають переливи Крішниної флейти. Ці птахи певно нічим не поступаються великим святим».