ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш говорить про спілкування з чистим відданим, милість Крішни і віддане служіння. Це все допомагає покинути зв'язок із невідданими і матеріальним багатством, яке дає зовнішня енерґія, майа. Чистий відданий ніколи не приваблюється до матеріального багатства, бо розуміє, що гайнувати час на матеріальні здобутки означає марнувати безцінний дар — людське життя. У «Шрімад- Бгаґаватам» сказано: рама ева хі кевалам. Як на відданого, політики, суспільні діячі, доброчинці, філософи та гуманісти просто марнують час, бо їхня діяльність і просвіта не звільняють людей від коловороту народжень та смертей. Ці так звані доброчинці, політики та філософи не посідають ані крихти знання, бо не відають, що життя триває і після смерті. Якщо людина розуміє, що життя триває і після смерті, це знаменує початок духовного пізнання. Зрозуміти себе і свою природу можна зрозумівши вже найперші уроки «Бгаґавад- ґіти»(2.13):

«Як у цьому тілі душа переходить з дитячого тіла в юнацьке, а тоді в старече, так і під час смерті вона переходить в інше тіло. Такі зміни не турбують того, хто пізнав свою духовну природу».

Не знаючи справжньої науки про життя, нетямуща людина береться до тимчасової діяльності і через це ще більше заплутується в круговерті народжень і смертей. Вона постійно поривається до матеріальних багатств, які здобувають кармою, ґ'яною та йоґою. Але коли вона піднімається на рівень відданості, вони відкидає всі бажання. Це називають ан'ябгілашіта-шун'я. Тоді людина стає чистим відданим.