харау — до Верховного Бога-Особи; ратім — потяг; вахан — несучи; еша — цей; нара-індрм — усіх царів; ікг-маі — вінець серед діамантів; бгікшм — жебраючи; аан — блукаючи; арі-пуре — навіть у місті ворогів; ва- пкам — чандалам, людям п'ятого ґатунку; апі — навіть; вандате — поклоняється.

«Бгарата Махараджа завжди ніс у своєму серці любов до Крішни. Хоча він був найкоштовнішою перлиною серед усіх царів, він блукав і жебрав у місті своїх ворогів. Він складав шану навіть чандалам, людям п'ятого ґатунку, що їдять собак».