та мопайта пратійанту віпр
ґаґ ча девī дгта-чіттам īе
двіджопасша кухакас такшако в
даатв ала ґйата вішу-ґтг
там — його; м — мене; упайтам — відданого; пратійанту — визнайте; віпр — о брахмани; ґаґ — мати Ґанґа; ча — і; девī — півбогиня; дгта — присвячений; чіттам — чий розум; īе — на Верховному Богові-Особі; двіджа- упасша — який створив брахмана; кухака — хитрощами; такшака — летючий змій; в — чи; даату — нехай вжалить; алам — байдуже; ґйата — співайте; вішу-ґтг — святі імена Господа Вішну.
ПОЯСНЕННЯ: Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.19.15), що його виголосив Махараджа Парікшіт, сидячи на березі Ґанґи й очікуючи укусу крилатого змія, насланого прокляттям хлопчика-брахмани Шрінґі, сина великого мудреця Шаміки. Цареві передали звістку про це прокляття, і він став лаштуватись до неминучої смерті. Побачити його в останні дні прийшло багато великих святих, мудреців, брахманів, царів та півбогів. Втім, Махараджа Парікшіт зовсім не боявся укусу крилатого змія. Він тільки попрохав усіх великих осіб, що там зібрались, далі співати святе ім'я Господа Вішну.