та мопайта пратійанту віпр

ґаґ ча девī дгта-чіттам īе

двіджопасша кухакас такшако в

даатв ала ґйата вішу-ґтг

там — його; м — мене; упайтам — відданого; пратійанту — визнайте; віпр — о брахмани; ґаґ — мати Ґанґа; ча — і; девī — півбогиня; дгта — присвячений; чіттам — чий розум; īе — на Верховному Богові-Особі; двіджа- упасша — який створив брахмана; кухака — хитрощами; такшака — летючий змій; в — чи; даату — нехай вжалить; алам — байдуже; ґйата — співайте; вішу-ґтг — святі імена Господа Вішну.


Текст

«О брахмани, прийміть мене як душу, без останку віддану Господеві, і нехай так само мене прийме матінка Ґанґа, що представляє Господа, бо я вже взяв лотосові стопи Господа у своє серце. Нехай крилатий змій чи будь-яка інша дивовижа, що її створив брахмана, вжалить мене просто зараз. Я маю тільки одне бажання: щоб ви всі далі оспівували діяння Господа Вішну».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Це вірш із «Шрімад-Бгаґаватам»(1.19.15), що його виголосив Махараджа Парікшіт, сидячи на березі Ґанґи й очікуючи укусу крилатого змія, насланого прокляттям хлопчика-брахмани Шрінґі, сина великого мудреця Шаміки. Цареві передали звістку про це прокляття, і він став лаштуватись до неминучої смерті. Побачити його в останні дні прийшло багато великих святих, мудреців, брахманів, царів та півбогів. Втім, Махараджа Парікшіт зовсім не боявся укусу крилатого змія. Він тільки попрохав усіх великих осіб, що там зібрались, далі співати святе ім'я Господа Вішну.