ПОЯСНЕННЯ: Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура супроводжує це місце наступним коментарем. Садгу, або праведну людину, іменують махаджаною чи махатмою. У «Бгаґавад-ґіті»(9.13) Господь Крішна описує махатму так:

«Сину Прітги! Великі душі, вільні від омани, перебувають під захистом божественної природи. Вони цілковито присвячують себе на віддане служіння Мені, бо знають, що Я — Верховний Бог-Особа, первинний і невичерпний».

У матеріальному світі послідовники різних релігій розуміють слово махатма по-різному. Світські люди висувають щодо цього також різні погляди. Для зумовленої душі, що всі сили скеровує на задоволення чуттів, махаджана — це той, хто дає їй більше чуттєвих насолод. Чим більше він дає чуттєвих насолод, тим більший він махаджана. Наприклад, бізнесмен може вважати за махаджану якогось банкіра. Кармі, що прагнуть матеріальних насолод, можуть визнати за махаджану таких філософів, як Джайміні. Є багато йоґі, що намагаються приборкати чуття, і для них махаджана — Патанджалі Ріші. Для ґ'яні махаджани — це атеїстичний Капіла, Васіштга, Дурваса, Даттатрея та інші філософи-імперсоналісти. Демони визнають за махаджан Хіран'якшу, Хіран'якашіпу, Равану, сина Равани Меґганаду, Джарасандгу та інших. Матеріалістичні антропологи, що теоретизують про еволюцію тіла, вважають за махаджану таких осіб, як Дарвін. Вчені, введені в оману зовнішньою енерґією Крішни, не мають з Верховним Богом-Особою ніякого зв'язку, але дехто вважає їх за махаджан. Так само за махаджан іноді визнають інших філософів, істориків, письменників, ораторів, суспільних та політичних лідерів. Таких махаджан поважає певний розряд людей, описаних у «Шрімад-Бгаґаватам»(2.3.19):

«Люди, подібні до собак, свиней, верблюдів та віслюків, здіймають хвалу тим, хто ніколи не слухав про трансцендентні ігри Господа Шрі Крішни, визволителя від нещасть».

Отже, на матеріальному рівні тварини поклоняються твариноподібним лідерам. Буває, що лікарі, психологи чи суспільні діячі намагаються поменшити тілесні страждання, горе та страх інших людей, але не мають знання про духовну природу істоти і не мають зв'язку з Богом. А проте введені в оману люди вважають їх за махаджан. Дехто приймає за провідника чи духовного вчителя представника офіційного священства, просто корячись заведеним звичаям матеріального життя і дурячи самого себе. Такі офіційні священики їх просто ошукують. Iноді люди визнають за махаджан тих, кого Шріла Вріндавана даса Тгакура назвав дганґа-віпрами (брахманами-самозванцями). Такі самозванці намагаються наслідувати Шрілу Харідасу Тгакуру і заздрять йому, справжньому махаджані. Вони докладають великих зусиль, штучно рекламуючи себе як великих відданих Господа чи як містиків- гіпнотизерів, обізнаних на чаклунстві, гіпнозі та чудотворстві. Деякі люди вважають за махаджан таких демонів, як Путана, Трінаварта, Ватса, Бака, Аґгасура, Дгенука, Калія та Праламба. Дехто схиляється перед імітаторами та противниками Верховного Бога-Особи, як оце Паундракою, Шріґалою Всудевою, духовним вчителем демонів (Шукрачар'єю) чи атеїстами, як оце Чарвакою, царем Веною, Суґатою та Архатом. Ті, хто вважає за махаджан таких імітаторів, не вірять у Шрі Чайтан'ю Махапрабгу як у Верховного Бога-Особу. Вони скоріше ладні схилитися перед атеїстичними дурисвітами, що видають себе за втілення Бога і ошукують нетямущих людей матеріального світу своїм словоблуддям. Отак за махаджан визнають усіляких негідників.

Людей із земними мотивами помилково називають махаджанами тільки ті, хто далекий од відданого служіння. Єдиний мотив, який скеровує поведінку махаджани, — це крішна-бгакті, віддане служіння Господеві. Iноді махаджанами вважають корисливих трудівників, відірваних від життя філософів, невідданих, йоґів-містиків та людей, ласих на матеріальні розкоші, жінок та гроші. Але «Шрімад-Бгаґаватам»(6.3.25) щодо таких несправжніх махаджан каже так:

Кармі (корисливих трудівників) вважають за махаджан нерозумні люди, які не знають ваги відданого служіння. Світський інтелект і спекулятивні методи пізнання таких нетямущих людей підпорядковані трьом ґунам матеріальної природи. Тому вони не можуть зрозуміти безкорисливого відданого служіння. Їх приваблює матеріальна діяльність, і вони стають поклонниками матеріальної природи. Їх називають корисливими трудівниками. Вони заплутуються в матеріальній діяльності, навіть якщо маскують її під духовну. У «Бгаґавад-ґіті» таких людей названо веда-вда-рат, уявними послідовниками Вед. Вони не розуміють істинної мети Вед, але вважають себе за авторитетів з ведичної науки. Обізнані у ведичній науці люди повинні знати, що Крішна — це Верховний Бог- Особа. Ведаі ча сарваір ахам ева ведйа (Б.-ґ.15.15).

У матеріальному світі хтось заживає слави як карма-віра — успішний корисливий трудівник, хтось досягає успіху в виконанні релігійних обов'язків, хтось стає героєм розумових дебатів (ґ'яна-віра), а хтось набуває великої слави як зреченик. У будь-якому разі думка «Шрімад-Бгаґаватам»(3.23.56) щодо цього така:

«Якщо робота людини не має на меті розвитку релігійності, якщо релігійні відправи людини не розвивають у ній зреченості і якщо зреченість людини не веде її до відданого служіння Верховному Богові-Особі, таку людину, дарма що вона дихає, слід вважати за мерця».

З цього випливає, що будь-яка праведна діяльність, корислива праця, релігійна діяльність і зреченість повинні в кінцевому підсумку вести до відданого служіння. Служіння може бути різне. Можна служити країні, людям, суспільству, ладові варнашрама-дгарми, хворим, бідним, багатим, жінкам, півбогам тощо. Усе це служіння підходить під визначення задоволення чуттів, або спроб насолоджуватись у матеріальному світі. Дуже шкода, що людей тою чи іншою мірою приваблює така матеріальна діяльність і що лідерів у такій діяльності вважають за махаджан, великих світочів. Насправді вони лише напускають ману, однак звичайна людина зовсім не усвідомлює, що її зводять на манівці.

Нароттама даса Тгакура каже: сдгу-стра-ґуру-вкйа, чіттете карій аікйа — «Треба керуватись словами садгу, шастр і ґуру». Садгу — це великі особи, як оце Шрі Чайтан'я Махапрабгу, шастри — це вказівки явлених писань, а ґуру, духовний вчитель, — це той, хто своєю поведінкою засвідчує вказівки писань. Щоб належно проґресувати, треба керуватись цими трьома джерелами знання. Це і є махджано йена ґата са пантг. Той, кого покриває ілюзія, не може зрозуміти істинного шляху, тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу каже: дгарма-стгпана-хету сдгура вйавахра — «Поведінка відданого — це мірило всіх норм поведінки». Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам жив за принципами відданості і вчив усіх жити так само. Пурī-ґосіра йе чараа, сеі дгарма сра. Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам діяв за прикладом Мадгавендри Пурі і радив іншим діяти за цими засадами. На жаль, з незапам'ятних часів люди сильно прив'язані до матеріального тіла.

«Людину, яка своє складене з трьох елементів тіло ототожнює з собою, яка вважає побічні породження свого тіла за своїх родичів, яка вважає землю свого народження гідною поклоніння і яка приходить до святого місця просто для того, щоб там омитися, а не для того, щоб зустрітися там з людьми трансцендентної мудрості, слід вважати нічим не ліпшою за віслюка чи корову» (Бгаґ.10.84.13). Люди, які керуються логікою ґаддаліка-праваха і йдуть слідом за псевдо-махаджанами, губляться в хвилях майі. Тому Бгактівінода Тгакура застерігає:

мічге мйра вае, йччга бгесе',

кгччга хбуубу, бгі

джīва кша-дса, е вівса,

ка'рле та' ра дукга ні

«Не віддавайся хвилям майі. Просто віддайся лотосовим стопам Крішни, і всім нещастям настане край». Люди, які думають тільки про суспільні звичаї та норми, забувають шлях, що його накреслили махаджани. Таким чином вони чинять образи стопам махаджан. Iноді вони кажуть, що махаджани надто консервативні, а іноді вигадують своїх власних махаджан. Тим самим вони зневажають засади системи парампари. Це приносить усім багато лиха. Якщо людина не йде стопами справжніх махаджан, її плани досягнути щастя зазнають поразки. Це докладно пояснено далі в Мадг'я-лілі (глава двадцять п'ята, вірші 55,56 і 58). Там сказано:

Люди такі злощасні, що не погоджуються з настановами Верховного Бога-Особи. Замість того вони бажають знаходити опору у словах так званих махаджан, чи авторитетів. Тте чгайа дарана хаіте `таттва' нхі джні — неможливо знайти істину, йдучи за умоглядними філософами. Треба йти стопами махаджан, що належать до учнівської послідовності. Тоді наші зусилля увінчає успіх. рī-кша-чаітанйа-вī — амтера дгра — «Все, що сказав Шрі Чайтан'я Махапрабгу, — це безперервний потік нектару». Кожен, хто визнає слова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу як реальність, може зрозуміти суть Абсолютної Iстини.

Неможливо визначити Абсолютну Iстину за допомогою філософії санкг'ї чи системи йоґи Патанджалі, бо ні послідовники санкг'ї, ні йоґи, послідовники Патанджалі, не визнають Господа Вішну як Верховного Бога-Особу (на те віду свртга-ґаті хі вішум). Прагнення таких людей ніколи не знаходять вдоволення, і тому вони приваблюються до зовнішньої енерґії. Навіть якщо умоглядних мислителів славить як великих авторитетів весь світ, насправді вони ніякі не авторитети. Такі лідери самі є консерватори, і їм сильно бракує широти думки. Однак, коли ми проповідуємо цю філософію, люди вважають вайшнавів великими сектантами. Шріла Мадгавендра Пурі був істинний махаджана, але введені в оману люди не можуть відрізнити істинне від оманного. Однак, якщо людина пробуджує в собі свідомість Крішни, вона може зрозуміти істинний шлях релігії, яким його накреслили Господь і Його чисті віддані. Шрі Мадгавендра Пурі був істинний махаджана, тому що він належно розумів Абсолютну Iстину і все життя поводився як чистий відданий. Шрі Чайтан'я Махапрабгу схвалив шлях Шрі Мадгавендри Пурі. Тому, хоча з матеріального погляду Санодія-брахмана перебував на нижчому рівні, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вважав, що він перебував на найвищому рівні духовного розуміння.

«Шрімад-Бгаґаватам»(6.3.20) проголошує, що є дванадцять махаджан: Брахма, Нарада, Шамбгу, четверо Кумар, Капіла, Ману, Прахлада, Джанака, Бгішма, Балі, Шукадева і Ямараджа.

Щоб визначити махаджан у нашій Ґаудія-сампрадаї, ми повинні йти стопами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу та Його представників. Його найближчий представник — Шрі Сварупа Дамодара Ґосвамі, далі йдуть шість Ґосвамі — Шрі Рупа, Шрі Санатана, Бгатта Раґгунатга, Шрі Джіва, Ґопала Бгатта і Даса Раґгунатга. Найвідоміший коментатор «Шрімад-Бгаґаватам», Шрідгара Свамі, що був послідовником Вішну Свамі, також махаджана. Так само були махаджанами Чандідаса, Від'япаті і Джаядева. Той, хто намагається імітувати махаджан, щоб стати підробним духовним вчителем, безперечно, аж ніяк не йде слідами махаджан. Iноді люди не можуть зрозуміти, як махаджана йде слідами інших махаджан, і, роблячи образи, падають з рівня відданого служіння.