ПОЯСНЕННЯ: Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура так пояснив, що означає ку-вішайа-ґарта: «Iдучи на поводі чуттів, ми заплутались у спробах усіляко їх задовольнити і стали рабами законів матеріальної природи. Це рабство називається вішая. Коли людина намагається задовольнити чуття за допомогою праведної діяльності, така діяльність називається су-вішая. Слово су означає «добрі», а вішая — «об'єкти чуттів». Коли людина намагається задовольнити чуття в гріховний спосіб, така діяльність називається ку-вішая, «погана чуттєва насолода». В будь-якому разі, і ку-вішая, і су-вішая належать до категорії матеріальної діяльності. Тому і ту, і ту форми діяльності порівнюють до випорожнень. Iншими словами, це речі, яких слід уникати. Щоб звільнитись від су-вішаї та ку-вішаї, треба зануритись у трансцендентне любовне служіння Крішні, Верховному Богові-Особі. Діяльність у відданому служінні вільна від скверни матеріальних якостей. Отже, щоб звільнитись від наслідків су-вішаї і ку-вішаї, треба прийняти свідомість Крішни. Так людина врятується від скверни». Шріла Нароттама даса Тгакура співає про це:

карма-ка, джна-ка, кевала вішера бга

амта балій йеба кгйа

нн йоні сад пгіре, кадарйа бгакшаа каре

тра джанма адга-пте ййа

I су-вішая, і ку-вішая належать до категорії карма-канда. Iснує також інша канда (рівень діяльності) за назвою ґ'яна-канда. Це філософські роздуми про наслідки ку-вішаї і су-вішаї з наміром знайти засіб звільнитися з матеріального рабства. На рівні ґ'яна-канди людина здатна відмовитись від об'єктів ку- вішая і су-вішая. Але це ще не найвища досконалість життя. Справжня досконалість трансцендентна і до ґ'яна-канди, і до карма-канди, рівень справжньої досконалості — це віддане служіння. Якщо ми не візьмемось до відданого служіння у свідомості Крішни, нам доведеться залишатись у матеріальному світі і знову й знову народжуватись та вмирати, пожинаючи плоди ґ'яна-канди і карма-канди. Тому Нароттама даса Тгакура каже:

нн йоні сад пгіре, кадарйа бгакшаа каре

тра джанма адга-пте ййа

«Iстота мандрує різними видами життя і їсть всіляку нечисть. Так вона марнує своє існування». Людина, яка існує на матеріальному рівні і прив'язана до ку-вішаї та су-вішаї, перебуває в становищі хробака в гною. Чи гній сухий, чи вологий — це все одно гній. Так само матеріальна діяльність, чи вона доброчесна, чи недоброчесна, все одно матеріальна, і тому її порівнюють до гною. Хробак нездатний вибратись із гною самотужки, так само й надто прив'язані до матеріального існування люди нездатні позбутись матеріалізму й одразу набути свідомість Крішни. Прив'язаність є прив'язаність. Як пояснює Прахлада Махараджа у «Шрімад-Бгаґаватам» (7.5.30):

«Ті, хто постановив собі залишатись у матеріальному світі й втішати чуття, нездатні набути свідомості Крішни. Через свою прив'язаність до матеріальної діяльності вони не можуть досягнути звільнення ані за допомогою настанов старших, ані власними зусиллями, ані влаштовуючи великі збори і приймаючи рішення. Їхні чуття неприборкані, і тому вони поступово опускаються до найтемніших місцин матеріального світу, змушені знову й знову так само народжуватись і помирати в приємних або відразливих видах життя».