ПОЯСНЕННЯ: Шріла Рупа Ґосвамі і Санатана Ґосвамі представили себе нижчими за двох братів Джаґая та Мадгая, що їх врятував Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Порівнявши себе з Джаґаєм та Мадгаєм, Рупа й Санатана вирішили, що нижчі навіть за них, бо звільнити двох братів-пияків Господу було неважко. Це було неважко, бо, якщо не брати до уваги їхньої сильної схильності до гріховної діяльності, в усьому іншому їхнє життя було чудове. Вони належали до навадвіпської касти брахманів, що від природи побожні. Хоча Джаґай і Мадгай через погане спілкування прив'язались до певної гріховної діяльності, їхні шкідливі звички могло безслідно усунути повторення святого імені Господа. Ще одна перевага Джаґая і Мадгая полягала в тому, що, як члени брахманічного роду, вони ніколи ні до кого не йшли служити. Шастри суворо забороняють брахмані іти до когось на службу. Причина цієї заборони в тому, що прийняти господаря означає прийняти спосіб життя собаки. Сказати інакше, без господаря собака не може жити безтурботно, і тому для вдоволення господаря собаки ображають багато людей. Вони гавкають на невинних людей просто для того, щоб задовольнити господаря. Так само той, хто став слугою, за наказом господаря змушений виконувати огидну роботу. Тому, коли Дабіра Кгаса й Сакара Малліка порівнювали своє становище і становище Джаґая й Мадгая, вони вважали становище Джаґая й Мадгая набагато ліпшим. Джаґай і Мадгай ніколи не опускались до служіння людині низького класу і ніколи не були змушені з наказу ницого господаря робити ганебні дії. Лаючи Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, Джаґай і Мадгай повторювали Його ім'я, але завдяки тому, що вони просто повторювали Його ім'я, вони одразу звільнялись від наслідків своїх гріхів. Тому згодом вони спаслись.