бграта-бгӯміте хаіла манушйа-джанма йра

джанма сртгака карі' кара пара-упакра

бграта — Iндії; бгӯміте — на землі; хаіла — стали; манушйа — людина; джанма — народження; йра — хоч би хто; джанма — таке народження; сртгака — здійснення; карі' — роблячи так; кара — робить; пара — іншим; упакра — добро.


Текст

Той, хто народився людиною на землі Iндії [Бгарата-варші], повинен увінчати своє життя успіхом, працюючи задля добра всіх інших людей.

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: У цьому дуже важливому вірші виражена великодушність Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Хоча Він з'явився на світ у Бенґалії і бенґальці зобов'язані Йому найбільше, Шрі Чайтан'я Махапрабгу звертається не тільки до них, а до всіх жителів Iндії. Саме на землі Iндії можна збудувати істинну людську цивілізацію.

Людське життя призначене передусім на те, щоб пізнати Бога, що сказано і в «Веданта-сутрі»: атгто брахма- джіджс. Перевага, яка вирізняє всіх народжених на землі Iндії (Бгарата-варші), полягає в тому, що вони можуть скористатися з мудрості й повчань ведичної культури. Вони вбирають основні істини духовного життя з молоком матері: 99,9% індійців, навіть прості селяни й неосвічені, нехитромудрі люди, вірять у переселення душі, вірять у минуле й майбутнє життя, вірять у Бога і від природи схильні поклонятись Верховному Богові-Особі чи Його представникові. Ці переконання становлять природний спадок людини, що народилась в Iндії. Iндія багата на святі місця, як-от Ґая, Бенарес, Матгура, Праяґ, Вріндавана, Харідвар, Рамешварам та Джаґаннатга Пурі, і до них понині ходять на прощу сотні й тисячі людей. Хоча нинішні вожді Iндії спонукають людей не вірити в Бога, не вірити в майбутнє життя і не вірити в перевагу праведного життя над неправедним, а також учать людей пити вино, їсти м'ясо і прилучатись до так званої культури, люди все одно бояться чотирьох основ гріховного життя — недозволеного сексу, м'ясоїдства, вживання дурманних речовин та азартних ігор, а коли проходить яке-небудь релігійне свято, на нього збираються тисячі людей. Ми пересвідчились у цьому самі. Щоразу, коли рух свідомості Крішни проводить фестиваль санкіртани в якому-небудь великому місті, як-от Калькутта, Бомбей, Мадрас, Ахмедабад чи Гайдарабад, послухати сходяться тисячі людей. Iноді ми даємо лекції англійською, але, хоча більшість англійської не розуміє, люди все одно приходять і слухають. Навіть коли з промовами виступають псевдовтілення Бога, збираються тисячі людей, тому що всі, хто народився в Iндії, від природи мають потяг до духовного і навчені основних істин духовного життя. Єдине, чого їм бракує, — це дещо ґрунтовніша ведична освіта. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу каже в цьому вірші: джанма сртгака карі' кара пара-упакра — якщо індійця навчити ведичних засад, він буде здатний робити найпотрібнішу для цілого світу доброчинну діяльність.

Нині через брак свідомості Крішни, чи свідомості Бога, весь світ перебуває в темряві, спутаний чотирма принципами гріховного життя, — м'ясоїдством, незаконним сексом, азартними іграми і вживанням дурманних речовин. З огляду на це потрібно енерґійно проповідувати і навчати людей утримуватись од гріховної діяльності. Це приведе до миру й процвітання. Кількість негідників, злодіїв, пияків та розпусників природно зменшиться, і все суспільство пам'ятатиме про Бога.

Практичний результат поширення нашого руху свідомості Крішни всім світом полягає в тому, що тепер останні розпусники перетворюються в найпіднесеніших святих. I це смиренне служіння світові з боку лише одного індійця. Якби до цієї справи взялись усі індійці, як радив Господь Чайтан'я Махапрабгу, Iндія дала б світові незрівнянний дар і вкрила б себе славою. Однак нині Iндія відома як дуже бідна країна, і приїжджим з Америки чи іншої багатої країни в Iндії впадає в очі велике число людей, що лежать при дорогах і що не можуть здобутись навіть на те, щоб поїсти двічі на день. Є заклади, які по всьому світі збирають кошти в ім'я доброчинної допомоги нужденним, але використовують їх на задоволення власних чуттів. Тепер з наказу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу започатковано рух свідомості Крішни, і люди по-справжньому отримують від нього благо. Тому обов'язок нинішніх керівників Iндії — взявши до уваги важливість цього руху, готувати побільше індійців, щоб вони могли їхати за межі Iндії і проповідувати це вчення. Люди приймуть його, народи Iндії та інших частин світу об'єднаються в спільній праці і тоді місія Шрі Чайтан'ї Махапрабгу буде виконана. Шрі Чайтан'ю Махапрабгу тоді прославлятиме весь світ, і люди природним чином заживуть у щасті, мирі й процвітанні, не лише за цього життя, але й за наступного. Адже, як сказано в «Бгаґавад- ґіті», кожен, хто зрозуміє Крішну, Верховного Бога-Особу, дуже легко здобуде звільнення, свободу від безнастанних народжень та смертей, і повернеться додому, до Верховного Бога. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу прохає кожного індійця стати проповідником Його вчення, щоб врятувати світ од руйнівного сум'яття.

Це обов'язок не тільки індійців, а й усіх інших, і ми дуже щасливі, що хлопці та дівчата з Америки та Європи серйозно співпрацюють із цим рухом. Немає ніякого сумніву, що найліпша добродійність для всього людства — це пробуджувати в людях свідомість Бога, свідомість Крішни. Тому цьому великому рухові повинні допомагати всі. За це йдеться також і в «Шрімад-Бгаґаватам», Десятій пісні, двадцять другій главі, 35 вірші, що його зацитовано в наступному вірші «Чайтан'я- чарітамріти».