кмд двешд бгайт снехд йатг бгактйеваре мана

вейа тад аґга хітв бахавас тад ґаті ґат

кмт — під впливом хіті; двешт — заздрістю; бгайт — страхом; снехт — чи прив'язаністю; йатг — як; бгактй — відданістю; īваре — у Верховному Богові-Особі; мана — розум; вейа — повністю зануривши; тат — те; аґгам — гріховна діяльність; хітв — відмовляючись; бахава — багато; тат — те; ґатім — призначення; ґат — досягнули.


Текст

«Господньої обителі, яку досягають відданістю Господеві, багато хто досягнув, покинувши гріховну діяльність і зануривши розум у думки про Господа під впливом хіті, заздрості, страху чи прив'язаності».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Як осяйне сонце своїми могутніми променями здатне очистити будь-яку скверну, так цілковито духовний Бог-Особа на силі очистити від будь-яких матеріальних якостей кожного, кого Він приваблює. Навіть якщо хтось приваблюється до Верховного Бога через матеріальну хіть, з Господньої милості ця привабленість перетворюється в духовну любов до Бога. Так само, якщо хтось відчуває страх перед Господом чи ворожість до Нього, його теж очищує духовна привабленість до Господа. Хоча Бог великий, а жива істота мала, обоє вони духовні індивідуальності. Тому щойно між ними внаслідок вияву свободи вибору живої істоти виникають якісь взаємини, велика духовна істота приваблює крихітну живу істоту і таким чином цілковито звільняє її від пут матерії. Даний вірш узято із «Шрімад-Бгаґаватам» (7.1.30).