ПОЯСНЕННЯ: Щодо цього можна пригадати випадок, який мав місце з двома нашими санн'ясі, коли ми проповідували про маха-мантру Харе Крішна в Гайдарабаді. Один з цих санн'ясі доводив, що «Харе Рама» стосується до Шрі Баларами, а другий заперечував, доводячи, що «Харе Рама» означає Господь Рама. Врешті їхня суперечка дійшла до мене і я розсудив так: якщо хтось каже, що «Рама» у «Харе Рама» — це Господь Рамачандра, а хтось інший каже, що «Рама» у «Харе Рама» — це Шрі Баларама, то вони обидва праві, тому що між Шрі Баларамою і Господом Рамою немає різниці. Тут, у «Шрі Чайтан'я-чарітамріті», ми бачимо, що Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі каже те саме:

Якщо, промовляючи «Харе Рама», людина звертається до Господа Рамачандри, розуміючи «Харе Рама» як «Господи Рамачандро!», то вона цілковито права. А якщо хтось каже, що «Харе Рама» означає «Шрі Баларамо!», він теж правий. Ті, хто знають природу вішну-таттви, про ці деталі не сперечаються.

У «Лаґгу-бгаґаватамріті» Шріла Рупа Ґосвамі пояснює, що Крішна — це і Кшіродакашаї Вішну, і Нараяна в духовному небі і що Він поширюється у четверні форми, відомі як Всудева, Санкаршана, Прад'юмна та Аніруддга. Він спростував думку, що Крішна — це втілення Нараяни. Деякі віддані думають, що Нараяна — це первинний Бог-Особа, а Крішна — це Його втілення. Навіть Шанкарачар'я у своєму коментарі до «Бгаґавад-ґіти» написав, що Нараяна — це трансцендентний Бог-Особа, який з'явився в подобі Крішни, сина Девакі та Васудеви. Тому розібратися в цьому, можливо, нелегко. Але Ґаудія-вайшнава-сампрадая, яку очолює Рупа Ґосвамі, стоїть на засадах «Бгаґавад-ґіти», де сказано, що все походить із Крішни. Господь Крішна Сам каже в «Бгаґавад-ґіті»: аха сарвасйа прабгава — «Я первинне джерело всього». «Все» означає також і Нараяну. Тому Рупа Ґосвамі в «Лаґгу-бгаґаватамріті» доводить, що первинний Бог- Особа — це Крішна, а не Нараяна. На доказ цього він цитує вірша з «Шрімад-Бгаґаватам»(3.2.15), де сказано:

«Коли чистих відданих Господа, як оце Васудеву, турбують такі небезпечні демони, як Камса, Господь Крішна поєднується зі всіма Своїми ігровими поширеннями, як-от Господь Вайкунтги, і, дарма що ненароджений, проявляється, як під час тертя дерев'яної арані проявляється вогонь». Дерев'яну арані використовують для того, щоб запалювати жертовний вогонь без сірників і без допомоги іншого вогню. Як з дерев'яної арані з'являється вогонь, так, коли виникає тертя між відданими та невідданими, з'являється Верховний Господь. Коли з'являється Крішна, Він з'являється у всій повноті, вміщуючи в Собі всі Свої поширення, як оце Нараяна, Всудева, Санкаршана, Аніруддга та Прад'юмна. Крішна завжди становить одне ціле з усіма Своїми іншими втіленнями, як оце Нрісімхадева, Вараха, Вамана, Нара-Нараяна, Хаяґріва чи Аджіта. Iноді у Вріндавані Господь Крішна проявляє особливі якості цих втілень, виконуючи властиву для них діяльність.

У «Брахманда Пурані» сказано: «Той самий Верховний Бог-Особа, що на Вайкунтзі відомий як чотирирукий Нараяна, друг усіх живих істот, а в молочному океані — як Господь Шветадвіпи, Він, найліпший з усіх пуруш, з'явився як син Нанди. У вогні є багато іскор різної величини: одні великі, інші маленькі. Маленькі іскри порівнюють з живими істотами, а великі — з Вішну, поширеннями Господа Крішни. Всі втілення виходять з Крішни, а закінчивши Свої ігри, входять назад у Крішну».

Тому в різних Пуранах Крішну описано то як Нараяну, то як Кшіродакашаї Вішну, то як Ґарбгодакашаї Вішну, то як Вайкунтганатгу, Господа Вайкунтги. Крішна завжди довершений, і тому Мула-Санкаршана перебуває в Крішні. А що всі втілення проявляються з Мула-Санкаршани, то, слід зрозуміти, коли Крішна присутній особисто, на Його бажання Мула-Санкаршана в Ньому може проявляти будь-які втілення. Через це великі мудреці прославляють Господа різними іменами. Отже, коли первинну особу, джерело всіх втілень, іноді називають втіленням, у цьому немає ніякої суперечності.