ПОЯСНЕННЯ: Почувши флейту Крішни, ґопі глухої ночі прибігли на побачення з Крішною. З цього приводу Шріла Рупа Ґосвамі склав гарного вірша (див. Аді 5.224). Цей вірш змальовує чарівного юнака на ім'я Ґовінда, що стоїть на березі Ямуни в місячному сяйві і притискає до вуст Свою флейту. Якщо хтось бажає насолоджуватись матеріалістичним життям — товариством, дружбою та любов'ю, — йому не слід наближатись до Ямуни й дивитись на постать Ґовінди. Звук флейти Господа Крішни такий чарівливий, що відбирає в ґопі пам'ять про всі їхні родинні зв'язки і штовхає посеред ночі бігти до Крішни.

Втікши отак з дому, ґопі порушили ведичні заповіді щодо сімейного життя. З цього видно, що, коли природні почуття любові до Крішни досягають повноти свого вияву, відданий може знехтувати загальновизнаними суспільними правилами та звичаями. У матеріальному світі ми лише тримаємось різних позначень, але чисте віддане служіння починається саме тоді, коли людина стає вільною від усіх позначень. Коли пробуджується любов до Крішни, усі зовнішні позначення відпадають.

Природний потяг Шрі Крішни до Своїх найдорожчих невід'ємних часток надихає Шрі Крішну та ґопі шукати зустрічі одне з одним. Щоб надати особливої святковості цьому трансцендентному натхненню, потрібне також почуття розлуки закоханих. Серед тих, хто знемагає від матеріальних злигоднів, ніхто не бажає мук розлуки. Однак у трансцендентній формі та сама розлука, абсолютна за природою, зміцнює любовний зв'язок і посилює бажання закоханих зустрітись. З трансцендентного погляду час розлуки сповнений більшої насолоди, аніж сама зустріч, якій через присутність обох, коханого й коханої, бракує почуттів дедалі нетерплячішого сподівання.