акшават пгалам іда на пара відма

сакгйа паӯн анувівеайатор вайасйаі

вактра враджеа-сутайор анувеу-джуша

йаір в ніпīтам ануракта-какша-мокшам

акшаватм — тих, хто має очі; пгалам — плід; ідам — цей; на — не; парам — інший; відма — ми знаємо; сакгйа — о подруги; паӯн — корови; анувівеайато — водячи з одного лісу до іншого; вайасйаі — зі Своїми друзями-однолітками; вактрам — обличчя; враджа-īа — Нанди Махараджі; сутайо — двох синів; анувеу-джушам — що мали флейти; йаі — якими; в — чи; ніпīтам — увібрані; ануракта — любовні; каа-акша — поглядами; мокшам — віддаючи.


Текст

[Ґопі сказали:] «О подруги, воістину пощастило очам, які бачать прекрасні обличчя синів Нанди Махараджі. Входячи до лісу в гурті друзів і женучи перед Себе корів, Вони підносять до вуст флейти і з любов'ю скидають очима на жителів Вріндавани. Для наділених зором, гадаємо, не існує вищого об'єкту споглядання».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Той, кому пощастить, може, як ґопі, постійно бачити Крішну. У «Брахма-самхіті» сказано, що мудреці, чиї очі змащені чистою любов'ю, спроможні постійно бачити образ Ш'ямасундари (Крішни) в глибині своїх сердець. Цей вірш походить із «Шрімад-Бгаґаватам» (10.21.7) і його проспівали ґопі, коли надійшла пора шарат.