ааті — йде; йат — коли; бгавн — Твоя Господня Милість; ахні — вдень; кнанам — до лісу; труі — півсекунди; йуґйате — видається юґою; твм — Тебе; апайатм — тих, хто не бачать; куіла-кунталам — обрамлене кучерями; рī-мукгам — вродливе обличчя; ча — і; те — Твоє; джаа — тупий; удīкшатм — дивлячись на; пакшма-кт — творець повік; дм — очей.

[Ґопі сказали:] «О Крішно, коли Ти йдеш на день до лісу і ми не бачимо Твого чарівного обличчя, обрамленого чудовими кучерями, півмиті стають для нас довшими за ціле тисячоліття. I ми вважаємо творця, що наділив повіками очі, якими ми на Тебе дивимось, недолугим нездарою».