пача доша еі локе пача алакра

краме мі кахі, уна, караха вічра

пача — п'ять; доша — вад; еі локе — у цьому вірші; пача — п'ять; алакра — літературних прикрас; краме — одну по одній; мі — Я; кахі — кажу; уна — будь ласка, послухайте; караха — дайте; вічра — присуд.


Текст

Шановний пане, у цьому вірші п'ять вад і п'ять літературних прикрас. Я їх по черзі назву. Будь ласка, послухайте і скажіть свій присуд.

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: У вірші махаттва ґаґй... є п'ять літературних прикрас і п'ять прикладів невдалого віршування. Серед них два випадки вади, що називається авімрішта-відгеямша, і по одному випадку вад віруддга-маті, пунар-укті і бгаґна-крама.

Вімша означає «чистий», а відгейа — «присудок». Загальні правила літератури вимагають спочатку наводити підмет, а тоді його присудок. Наприклад, згідно з санскритською граматикою у вислові «Цей чоловік освічений» порядок правильний. А от у вислові «Освічений цей чоловік» порядок неправильний. Така вада зветься авімрішта-відгеямша-доша, тобто «вада нечистого порядку». Нова інформація, про яку повідомляє вірш, — це слава Ґанґи, і тому слово ідам («це»), тобто вже відоме, повинно було б стояти перед уславленням, а не після. Уже відоме, підмет, повинен стояти перед невідомим, щоб зміст речення зрозуміли правильно.

Другий випадок авімрішта-відгеямша-доші трапляється в словах двітīйа-рī-лакшмīр іва. У даному виразі слово двітīйа («друга») становить відгею, тобто невідоме. Через те, що невідоме стоїть на першому місці, вислів двітīйа-рī-лакшмīр являє собою другу помилку. Вислів двітīйа-рī-лакшмīр іва був складений для того, щоб порівняти Ґанґу до богині процвітання, але через цю ваду його смисл став заплутаним.

Третя вада — це віруддга-маті, або суперечливе поняття, у словах бгавнī-бгарту. Слово бгавнī стосується до дружини Бгави, Господа Шіви. Але якщо до слова бгавнī (що вже означає «дружина Господа Шіви») додати слово бгарт «чоловік», утворивши складений вираз «чоловік дружини Господа Шіви», то вийде суперечність, бо буде здаватись, що дружина Господа Шіви має ще одного чоловіка.

Четверта вада — це пунар-укті, або тавтологія. Вона виникає через те, що дієслово вібгаваті («красується»), яким вірш мав би закінчитись, означене зайвим прикметником адбгута-ґу («сповнена прекрасних якостей»). П'ята вада — це бгаґна-крама, що означає «зламаний порядок». У першому, третьому й четвертому рядках вірш має анупрасу, алітерацію, створену звуками та, ра і бга, але в другому рядку анупраси немає, що ламає порядок цих прикрас.