тра мадгйе рӯпа-сантана — баа кг
анупама, джīва, рджендрді упакг
тра — в цьому; мадгйе — посередині; рӯпа-сантана — гілка, що зветься Рупа-Санатана; баа кг — велика гілка; анупама — Анупама; джīва — Джіва; рджендра-ді — і Раджендра з іншими; упакг — їхні відгалуження.
ПОЯСНЕННЯ: У «Ґаура-ґаноддеша-діпіці» (195) сказано, що раніше Шріла Джіва Ґосвамі був ґопі Віласа-манджарі. Ще з дитинства Джіву Ґосвамі захоплював «Шрімад-Бгаґаватам». Підрісши, він пішов до Навадвіпи вивчати санскрит і там, ідучи стопами Шрі Ніт'янанди Прабгу, обійшов усю Навадвіпа-дгаму. Побувавши у Навадвіпа-дгамі, він пішов до Бенареса вивчати санскрит у Мадгусудани Вачаспаті. Коли він закінчив свої студії в Бенаресі, то пішов до Вріндавани і там прийняв притулок своїх дядьків Шрі Рупи й Санатани. Про це розповідає «Бгакті-ратнакара». Беручи до уваги те, що нам відомо, Шріла Джіва Ґосвамі уклав і відредаґував щонайменше двадцять п'ять книжок. Вони усі дуже відомі, ось їхній перелік: 1)«Харі-намамріта-в'якарана», 2)«Сутра- маліка», 3)«Дгату-санґраха», 4)«Крішнарча-діпіка», 5)«Ґопала-вірудавалі», 6)«Расамріта-шеша», 7)«Шрі Мадгава-махотсава» 8)«Шрі Санкалпа-калпаврікша», 9)«Бгавартга-сучака- чампу», 10)«Ґопала-тапані-тіка», 11)коментар на «Брахма- самхіту», 12)коментар на «Бгакті-расамріта-сіндгу», 13)коментар на «Удджвала-ніламані», 14)коментар на «Йоґасара- ставу», 15)коментар на опис ґаятрі-мантри в «Аґні Пурані», 16)опис лотосових стіп Господа, взятий з «Падма Пурани», 17)опис лотосових стіп Шріматі Радгарані, 18)«Ґопала-чампу» (у двох частинах) і 19–25)сім сандарбг: «Крама», «Таттва», «Бгаґават», «Параматма», «Крішна», «Бгакті» і «Пріті- сандарбга». Після того, як Шріла Рупа Ґосвамі і Санатана Ґосвамі у Вріндавані покинули цей світ, Шріла Джіва Ґосвамі став ачар'я всіх вайшнавів у Бенґалії, Оріссі та решті світу. Він вів у відданому служінні всіх вайшнавів. У Вріндавані він заснував храм Радги-Дамодари, де ми мали можливість жити, відійшовши від справ, з 1962 до 1965 року, аж доки ми вирішили поїхати до Сполучених Штатів Америки. Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі писав свою славетну «Чайтан'я-чарітамріту» ще за життя Шріли Джіви Ґосвамі. Згодом Шріла Джіва Ґосвамі надихнув Шрінівасу Ачар'ю, Нароттаму дасу Тгакуру і Духкгі Крішнадасу проповідувати свідомість Крішни в Бенґалії. Джіві Ґосвамі повідомили, що всі рукописи, зібрані у Вріндавані і послані до Бенґалії для проповіді, вкрадено біля Вішнупури, але за якийсь час до нього дійшли відомості, що книги врятовано. Шрі Джіва Ґосвамі дав титул «Кавіраджа» Рамачандрі Сені, учневі Шрініваси Ачар'ї та його молодшому братові Ґовінді. Ще за життя Джіви Ґосвамі Вріндавану відвідала з кількома відданими Шріматі Джахнавідеві, енерґія насолоди Шрі Ніт'янанди Прабгу. Шріла Джіва Ґосвамі був дуже прихильний до Ґаудія-вайшнавів, вайшнавів з Бенґалії. Коли хтось із них приходив до Вріндавани, він сам дбав про житло і прасад для нього. Список усіх книг шести Ґосвамі наводить у своєму щоденникові Крішнадаса Адгікарі, учень Джіви Ґосвамі.
Сахаджії висувають проти Шріли Джіви Ґосвамі три звинувачення. Це, безперечно, не сприяє їхньому росту у відданому служінні. Перше звинувачення пов'язане з певним матеріалістом, який дуже пишався славою знавця санскриту і викликав Шрі Рупу та Санатану на диспут з явлених писань. Шріла Рупа Ґосвамі і Санатана Ґосвамі, не бажаючи марнувати час, дали йому розписку в тому, що програли йому в цьому диспуті. З цією розпискою знавець писань пішов до Джіви Ґосвамі, щоб той дав таку саму, але Джіва Ґосвамі на це не погодився. Навпаки, він став з ним до суперечки щодо писань і завдав поразки. Немає сумніву, що Джіва Ґосвамі вчинив правильно, зупинивши цього безчесного вченого, котрий скрізь нахвалявся, що буцімто завдав поразки Шрілі Рупі Ґосвамі та Санатані Ґосвамі. Однак за своєю неосвіченістю сахаджії, посилаючись на цей випадок, звинувачують Джіву Ґосвамі в порушенні засади смиренності. Проте їм невтямки, що смиренність і покірливість до місця там, де ображають нашу честь, але коли ганять Господа Вішну чи ачарій, смирення не до місця — тут треба діяти. Треба діяти за прикладом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Господь Чайтан'я каже у Своїй «Шікшаштаці» (3):
«Святе Господнє ім'я треба повторювати в смиренному настрої, маючи себе за нижчого від соломинки на дорозі. Слід бути терплячішим за дерево, вільним від марнолюбства й готовим якнайшанобливіше схилятися перед іншими. З таким настроєм можна повторювати святе ім'я Господа безперервно». Однак, коли Господь дізнався про те, що Джаґай і Мадгай поранили Господа Ніт'янанду, Він кинувся туди, лютий, як вогонь, бажаючи вбити святотатців. Так Господь Чайтан'я власною поведінкою показав, як розуміти цей Його вірш. Образи проти самого себе треба терпіти, але коли ображають когось старшого, наприклад, інших вайшнавів, смирення й покірливість неприпустимі. Таке блюзнірство треба відповідним чином зупинити. Це обов'язок слуги ґуру та вайшнавів. Кожен, хто розуміє принцип вічного служіння ґуру та вайшнавам, належно оцінить те, як повівся Шрі Джіва Ґосвамі зі знавцем писань, що хвалився так званою перемогою над його ґуру, Шрілою Рупою та Шрілою Санатаною Ґосвамі.
В іншій історії, вигаданій для того, щоб знеславити Шрілу Джіву Ґосвамі, йдеться про те, що нібито Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі показав рукопис щойно написаної «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» Джіві Ґосвамі, а той, побоявшись втратити репутацію великого вченого, викинув рукопис у колодязь. Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі був приголомшений і відразу помер. На щастя, копія рукопису «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» збереглася в одного чоловіка на ім'я Мукунда, і тому згодом книга змогла побачити світ. Ця історія — ще один бридкий приклад блюзнірства проти ґуру і вайшнави. Такі історії в жодному разі не можна сприймати як авторитетні.
Ще одне звинувачення полягає в тому, що Шріла Джіва Ґосвамі начебто не схвалював засад паракія-раси у Враджадгамі і підтримував свакія-расу, що зображає Радгу й Крішну вічно одружених. Справді, коли жив Шріла Джіва Ґосвамі, дехто з його послідовників погано ставився до паракія-раси ґопі. Задля їхнього духовного блага Шріла Джіва Ґосвамі підніс славу свакія-расі, розуміючи, що сахаджії будуть експлуатувати вчення про паракія-расу, як вони нині й роблять. На жаль, у Вріндавані і Навадвіпі серед розпусників-сахаджій стало популярно брати собі партнерку для позашлюбного сексу і співжити з нею, виконуючи «віддане служіння в паракія-расі». Передбачаючи це, Шріла Джіва Ґосвамі підносив хвалу свакія- расі, і згодом це схвалили всі вайшнавські ачар'ї. Шріла Джіва Ґосвамі ніколи не виступав проти трансцендентної паракія- раси, і її не відкидав жоден вайшнава. Шріла Джіва Ґосвамі й на крок не відходив від повчань попередніх ґуру і вайшнавів, Шріли Рупи Ґосвамі й Санатани Ґосвамі, і Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі прийняв його за одного з своїх ґуру-наставників.