ПОЯСНЕННЯ: На відданого Кши, який все більше й більше слухає про Всевишнього Господа, сходить просвітлення. Таке слухання рекомендовано в рīмад-Бгґаватам: «Слова Верховного Бога- Особи сповнені внутрішньої сили, яка виявляє себе, коли віддані обговорюють між собою питання, що пов'язані із Верховним Богом. Цього знання не можна досягти, спілкуючись з академічними вченими і абстрактними теоретиками, бо це є усвідомлене і реалізоване у власному житті, знання».

Відданих завжди приваблює саме служіння і вони постійно слугують Верховному Господеві. Господь бачить умонастрій і щирість кожної окремої живої істоти, поглинутої усвідомленням Кши, і надає їй відповідний інтелект, щоб вона могла в спілкуванні з відданими зрозуміти науку про Кшу. Бесіди про Кшу приховують у собі надзвичайну силу, і якщо якась щаслива людина бере участь у таких бесідах і намагається засвоїти отримане знання, то це обов'язково сприятиме її поступові до духовного усвідомлення. Господь Кша бажає, щоб Арджуна став досконалим у відданому служінні Йому і Він надихає Арджуну, торкаючись у дев'ятій главі тем, ще потаємніших, ніж ті, що Він відкрив досі. Перша глава, самий початок Бгаґавад-ґīти, є вступом до всієї книги; духовне знання, що його описано в другій та третій главах, називають потаємним. Теми, що обговорюються в сьомій та восьмій главах, особливо стосуються відданого служіння Господеві, й оскільки вони несуть просвітлення в свідомості Кши, їх називають ще більш потаємними. Проте, в дев'ятій главі порушено питання чистої відданості. Тому її називають найпотаємнішою. Той, хто оволодів найпотаємнішим знанням про Кшу, стає трансцендентним; тому він не відчуває матеріального болю, хоча і перебуває в матеріальному світі. В Бгакті-расмта-сіндгу сказано, що будь-яку людину, навіть за обумовленого стану матеріального існування, треба вважати звільненою, якщо вона має щире бажання з любов'ю служити Верховному Господеві. Підтвердження цього ми знаходимо в Бгаґавад-ґīті, в десятій главі, де сказано, що кожний, кого приваблює цей шлях, є звільнена особистість.

Отже, перший вірш має особливе значення. Слова іда джнам («це знання») стосуються чистого відданого служіння, що складається з дев'яти різновидів діяльності: слухати про Кшу, оспівувати Його, пам'ятати про Нього, служити Йому, поклонятись Йому, молитись Йому, коритись Йому, підтримувати з Ним дружбу і всім жертвувати заради Нього. Дотримуючись дев'яти засад, що складають віддане служіння, людина підіймається до рівня духовної свідомості, свідомості Кши. Коли її серце відтак очищується від матеріальної скверни, вона може зрозуміти науку про Кшу. Просто збагнути, що жива істота нематеріальна, недостатньо. Це може бути початком духовного усвідомлення, однак людина повинна вбачати різницю між діяльністю на тілесному рівні й духовною діяльністю того, хто розуміє, що він не є тіло.

В сьомій главі ми вже обговорювали надзвичайну могутність Верховного Бога-Особи, Його різні енерґії, вищу і нижчу природи і все матеріальне проявлення. I, нарешті, в дев'ятій главі, прославляється Сам Господь.

Санскритське слово анасӯйаве також важливе в цьому вірші. Взагалі, всі коментатори, навіть високоосвічені, заздрять Кші, Верховному Богові-Особі. Навіть найбільш ерудовані вчені коментують Бгаґавад-ґīту дуже неточно. Вони заздрять Кші, і тому їхні коментарі нічого не варті. Iстинними є коментарі, які написали віддані Кши. Заздрісний від природи не може пояснити Бгаґавад-ґīту або дати досконале знання про Кшу. Той, хто критикує Кшу, не знаючи Його — просто невіглас. Отже, таких коментарів слід ретельно уникати. А для того, хто розуміє, що Кша є Верховний Бог-Особа, чиста і трансцендентна Особистість, ці глави будуть дуже корисними.