ПОЯСНЕННЯ: Той, хто йде шляхом визволення в свідомості Кши, — дуже дорогий усім живим істотам, і кожна жива істота люба йому. I це — вияв свідомості Кши. Така людина завжди бачить, що кожна жива істота невід'ємна від Кши, подібно до того, як листя і гілля нероздільні з деревом. Він добре знає, що вода, якою поливають корінь, напоїть гілля і листя дерева, так само, як їжа, потрапивши в шлунок, постачає енерґію всьому тілу. Той, хто діє в свідомості Кши, — є слуга кожного, і тому він дуже дорогий кожному. Й оскільки всі задоволені його діяльністю, свідомість його чиста. Якщо ж свідомість його чиста, то він повністю владає своїм розумом, а за допомогою врівноваженого розуму він легко вгамовує свої чуття. Його розум завжди зосереджений на Кші — і тому не може трапитись такого, щоб він відступився од Кши, або щоб його почуття було втягнуто в якусь іншу діяльність, окрім служіння Господеві. Він хоче слухати тільки про Кшу, і не бажає їсти нічого, що не було запропоноване Кші. Він нікуди не хоче йти, якщо це не пов'язано з Кшою. Таким чином він панує над своїми чуттями. Людина, чуття якої приборкані, не ображає нікого. Може виринути питання: «Але ж Арджуна під час битви поводився зі своїми супротивниками вельми негречно! Хіба таке поводження личить людині, що перебуває в свідомості Кши?» Однак це лише на перший погляд Арджуна здавався аґресивним, адже, як це було з'ясовано в другій главі, всі присутні на полі бою продовжуватимуть жити як індивідуальні істоти, бо не можна вбити духовної душі. Таким чином, з духовного погляду нікого не було вбито на полі бою Курукшетра. За велінням Кши, присутнього там особисто, вони лише змінили свій «одяг». Тому Арджуна, воюючи на полі бою Курукшетра, насправді не воював зовсім, — він, сповнений свідомості Кши, просто виконував накази Кши. Така людина ніколи не заплутується в кармічних наслідках своєї діяльності.